Відлунням гір нехай прийде любов,
Тоді уже нікуди не сховатись,
Хай б'ється серце... все частіше знов,
Стрибнувши в прірву, вже нічого не злякатись...

Здійматись до немислимих вершин,
Наповнюючи думки, серце, скроні...
Відчути коливання бурі й хвиль,
І впасти як сніжинка на долоні....

Відкривши ще незвідані світи,
Пливти вперед минувши перешкоди,
І написати свій любовний твір,
Любов, що не виходитиме з моди...
(23.12.15 - © М. Грицай)
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 24 гру 2015 о 05:05
Анонім Критика
Цікавий у Вас образ любові - "любов, що не виходитиме з моди" - вічне почуття, що сягагає незвіданих висот. Кохання у Вашому вірші постає як сміливе й безмежне почуття. Тільки відокремте "як сніжинка" (порівняння) і "минувши перешкоди"
24 гру 2015 о 15:34
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024