Тоді уже нікуди не сховатись,
Хай б'ється серце... все частіше знов,
Стрибнувши в прірву, вже нічого не злякатись...
Здійматись до немислимих вершин,
Наповнюючи думки, серце, скроні...
Відчути коливання бурі й хвиль,
І впасти як сніжинка на долоні....
Відкривши ще незвідані світи,
Пливти вперед минувши перешкоди,
І написати свій любовний твір,
Любов, що не виходитиме з моди...
(23.12.15 - © М. Грицай)
Подібні роботи