сімсот тридцять сьомий раз
зійшло сонце нової ери
але ми його не помітили
наші очі засліплені неоном
ми створені із силікону
фаст-фуду і кока-коли
і скріплені суперклеєм імені
МОЛОДЬ
нас не народжували а випустили
масовим тиражем
ми середнє арифметичне
довгої праці поколінь
але ми вже не вміємо працювати
нам набридло життя
якого ми ще не бачили
нам його вибороли
не спитавшись нашої згоди
наша муза — обкурена шльондра
що віє короткою спідничиною
в ритмі попси
і що нам до того чи зійде сонце
сімсот тридцять одна тисяча
сімсот тридцять восьмий раз
Оra pro nobis* Мадонно!
*Оra pro nobis (лат.) - молися за нас
МІРА
7
0
18
Поезія | Версія для читання 08 гру 2011 о 23:34
Ти в цьому вірші ніби робиш сніжки з білого снігу правди і так вправно ними кидаєш в читача, що ухилитися неможливо 
Подібні роботи
