Бурульки*
і зійшла снігом тала вода.
Утамовує корінь горіха,
непідробно зі всім заграва.
Попід тинню в калюжу поллється:
оживуть спориші, первоцвіт.
У природи серденько заб"ється,
навіть стане рухомим граніт.
Висота неба стала так близько:
діставай промінець, забирай!
Облюбовує душу цим блиском
горобців, що закохані в май.
Зашуміла відлига по стріхах.
Перекатами грому від них
полетіли бурульки донизу
геть заснувши до пізньої весни...
Lina_Bila
6
0
18
Поезія | Версія для читання 17 січ 2013 о 23:43
який гарний весняний настрій! дуже подобається, що ви підбираєте літературні слова, вірш стає більш професійним, відшліфованим.
а чому в останньому рядку "заснувши до пізньої весни..."? не повинно бути до осені?
а чому в останньому рядку "заснувши до пізньої весни..."? не повинно бути до осені?
Allochka
Критика
Гарно передано весняне пробудження й відновлення природи. Такий вірш не залишить байдужим жодного читача, який любить природу і весну. Виправте "попідтинню" і в останньому рядку бурульки чомусь засинають до весни, а чому не до зими.
Подібні роботи
