Життя як потяг: день у день,
Ми прокидаємось, живемо,
Нам не злічити всіх ідей,
Ми горизонтами ідемо.

Життя як схил, як буревій,
Ми, наче в просторі злітаєм,
Нам треба вкласти стільки мрій,
А ми на що, чому чекаєм?

Життя як пазли, як букет,
Ми думками його формуєм,
Нам кожен день, як новий сет,
Самі малюємо, шліфуєм.

Життя як рідкісне панно,
Ми пишемо його щоденно,
Нам все на світі є дано,
Живімо просто не даремно!
(31.01.2016 - © М. Грицай)
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 31 січ 2016 о 23:47
Allochka Критика
Прочитавши цю поезію, можна констатувати, що автор - знавець життя. Ви так правильно помітили, що життя - це потяг (він нас кудись несе), це схил (ним іноді важко піднятись угору, а вниз - дуже просто упасти), букет (складається із наших мрій, сподівань, добрих справ, наших планів), панно (є портретом, об'єктивним зображення особистості). Виправте "шліфуєм" (зайве "е".
01 лют 2016 о 15:55
Allochka, дякую велике. поправлю помилку зараз
06 лют 2016 о 20:54
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024