Листопад Скрябіна
2 грудня. Майже рік як в країні сталася біда. Але не треба придиратися до слів, я знаю, що щодня стається біда. Мова про інше. Час то йде, гуляє, копає нас в сраку але від того ми мудріші не стаєм. Майже рік, а все рівно, ніяк думка не проходить що добряка немає.
Я не знаю чого я так вирішив але я собі так захотів і вирішив. Завжди був впертий.
Десь в кінці жовтня я встав і подумав, чим я можу відплатити. Хоче це задуже дурне і гучне слово. Чим я можу подякувати Андрію Вікторовичу за все те, що він для мене зробив. Не для країни, світу і тд – бо то тоді можна писати романи та поеми про його добро. А шо він зробив особисто для мене. Для мене. То якась така думка-задумка прийшла в мою дурну голову під впливом емоцій шалених чи бухла, я вже сам не пам’ятаю, бо пройшло більше місяця. Але факт є фактом.
Я вирішив цілий листопад писати в день по стовпчику вірша, де буде присутні рядки з пісень Андрія. І дійсно я писав щодня по рядочку. Намагаючись максимально передати слова та емоціі Андрійка. Далі буде інша думка, бо я тут думаю і редагую, тому це просто буде новий абзац.
І це важко – бо це не єдина зв’язана думка. Спочатку було легко, потім було лінь, вкінці було дуже важко, бо робота допізна та інші справи особисті і не особисті. В результаті з’явилось ось таке і це ще не кінець. Раз то мені сказали, що Скрябін мій ідол, що я від нього залежний. Я цю людину майже послав але не послав, бо я просто пояснив. Брати приклад з доброї щирої та відвертої людини і під тим впливом творити добро якісне ( які зараз ендеміки нашого часу) і шаленіти від безсенсової популярності, яка пройде за 7 місяців. Це порівняння кожен сприйме та зрозуміє по-своєму.
Отож, до Листопада Скрябіна:
1
Старі фотографії на стіл розклади.
На них видно, що ти інша людина
В душу добра ложкою поклади
Народись знову - нова дитина.
2
В мене є щастя і в мене є горе
Не чіпайте злом мою душу
Цей мій власний світ, то моє море
Його навіть вітер не порушить.
3
Місця щасливих людей -
Воно існує майже поруч
Це місце сповнене ідей
Де щастя створюється власноруч
4.
Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Тернисто переплітаються серця
Здавалось наш спільний спокій вічний
Чи то ми розсердили творця?
5
Егоїзм - це якийсь такий не добрий знак
То коли цукор із гноєм в танці
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Якщо вони для Батьківщини - самозванці.
6
Так легко зламати крила
Коли кричиш на свою любов
Не пам'ятаю твого імені - Ірина?
І як ми кохалися в озері з розмов.
7
Ані усталі - вони впали, вони відстали.
Роздираючи свою країну як шмат м'яса
Даючи обіцянки на брудній підставі
Потілики - найдурніша в світі раса.
8
Ти моя особиста ангіна
Сильно захворів тобою, мала
Собі танцю танець пінгвіна
Не даю негру молока.
9
Так як тоді - ніби в раю.
Адреналін, емоції, кохання
Ми все віддали без жалю
У спільний такт тіл коливання.
10
Хоч ми реально кардинально протилежні люди
Але підходимо одне одному у всьому
Нам добре коли ми разом всюди
Особливо коли забираємо в одне одного втому.
11
Шкільна любов не довга
Ти вперше мачаєш своє серце у коханні
Тоді нова любов - і друга спроба
Аби знову опинитися в солодкому тумані.
12
Велике щастя - зустрічати новий день.
З тими для кого не жаль багато добра.
Такі люди сповнені добрих натхнень
Таких не зупинить брудних слів стіна.
13
Завжди з тобою, вона одна.
Ти з небес її оберігати будеш
Скажеш тихо "Спи собі сама"
І ангельським крилом її розбудиш.
14
То є Львів старенький, мудрий, сивий дядько.
Тут вулиці залиті дощовим щирим добром
І люди бавляться в хаотичному порядку
Створють веселий західний погром
15
По-моєму чувак нас кинули.
Обіцяють те, що завжди обіцяють
Такі люди не люди- та пішли вони!
На таких навіть янголи з неба сцяють
16
Панове президенти є до вас розмова
Вибори не вибори- замкнуте це коло.
Лихо всеодно наздожене вас на землі
За те що Батьківщину полоскаєте в крові
17
Давай мала зробимо собі обоє добре
Щоб в наших венах кипіла солодка кров
Закриєм від Бога свої шалені штори
І включим Радіо Любов.
18
Знаєш яка сьогодні дата?
День - коли твій мозок вмер.
І ти мені не дівчина, а просто шмата
Тай і тіло твоє не сповнене манер.
19
Давай виключим світло і будем мовчати
Не казати одне одному жодного слова
Щоб у коханні на плаву протриматись
Часто потрібна тілесна розмова
20
Кожен пливе, поки хвиля несе.
І допоки людяність в серці ще існує
Здоровий глузд ніхто не відбере
Та зло все рідне не зруйнує.
21
Теплою рікою пливуть човни
Веде вода їх без свого володаря
Ніжно не ніжно але люби
Переплітаючи мовчазні спогади
22
Я маю дивні плити
На них я складаю всіх вас
Аби собі тихо зрозуміти
Кого відсіє старенький мудрий час
23
Втікай, бо скоро буде війна
Заліплять брудом весь твій мозок
Біжи і рахуй до ста
Аби не слухати їхніх казок
24
Дай мені сто годин і ше одну
І я розкрию твої крила
Подарую небо і весну
Яка коханням нас накриє
25
Тихо десь ангел грає моїх пісень
І я тут з ними в розмову входжу
Це був мій не останній день
Як машину по дорозі воджу
26
Світ кращим стає
Якшо ти свого друга часто зустрічаєш
Тоді вічно хороший настрій в тобі живе
Все недобре хорошим називаєш.
27
Я злий, шо ми всі сліпо вірим
В те, чого ніколи не буде.
Наші душі вкриті пилом сірим
Їх любов’ю треба чистити від бруду.
28
Чекаю ночі
Щоб втопитись в своїх власних снах
Пересіяти події та кілометри збочень
Взлетіти в небо немов пофігієстичний птах.
29
Такі як цукор - вона і вона.
Серце цілувало їх обох у груди
Зранку приходила вона,ввечері інша одна
Тремтіли руки, тіла, губи.
30
Тепла зима, в тій країні навіть снігу нема.
Тай все тут йде не по сценарію
Піднімаємось аби торкнутись дна
Живемо в мріях, не перетворюючи їх в реалії.
#СкрябінЖивий
#Скрябін
#ЛистопадСкрябіна
#РікСкрябіна
Кузьма Скрябін Живий.
Подібні роботи
