Тінь за твоїми дверима

Темрява надто сильно охопила кімнату, заповнивши її всю до найменшого пікселя. Ця чорнота лякає ще більше. У ній не відчувається безпека і втрачається здоровий глузд. Вона породжує найгірше, найстрашніше, і найпотаємніше. Відкриває усі секрети і випускає на волю усі внутрішні страхи. Саме в такій атмосфері зараз і знаходиться Джейна. Забившись у найвіддаленіший кут своєї кімнати, присівши і обнявши ноги руками, вона сидить і гойдається : вперед – назад, вперед – назад, вперед – назад…. Це триває уже десять хвилин і просто зводить її з розуму. Адже вона знає, що це станеться, він знайде її, він вже знає де вона. От тільки чому так довго не йде. З однієї сторони вона хоче щоб це відбулось якомога пізніше, а з іншої – сам факт очікування неминучого, просто вбиває її і без його допомоги.
Із першими почутими звуками сильних і грубих кроків, які наближались із першого поверху у Джейни Виступив холодний ( просто льодяний – як здається їй) піт. Не в змозі піднятись вона ще сильніше стиснула ноги руками. У голові промайнула думка : « невже це останні мої обійми?». Неприємне рипіння від сходинок ставало все голосніше. Джейна чула його уже набагато чіткіше, що викликало у неї уже другий марафон, участь у якому знову брали безжальні, жорстокі, великі мурахи.
Він уже тут. Побачивши тінь, яка пройшла повз двері, за якими і таїться дівчина, стало зрозуміло, що він вирішив перевірити спочатку сусідні кімнати. У цей час, Джейна мала б думати як урятуватись, як утекти, як захиститись і зберегти собі життя. Але чомусь ці думки не зароджуються у переляканій голові дівчини. Вона сидить, гойдається ( уже значно повільніше) і думає тільки про те, що це кінець.
Мурашки ще не добігли до фінішу, а темна тінь уже стоїть за дверима. Дихання дівчини пришвидшилось. Вона маленькими ривками хапає повітря, все частіше і частіше , так ніби боїться, що не встигне вдихнути той самий, останній і найлегший. Завдяки фільмам жахів, вона почала уявляти собі, що двері відчиняються повільно і супроводжуються противним скрипінням ( це попри те, що в її домі жодні двері не скрипіли), і тільки тоді повільно зайде він. Але це не фільм!
Двері різко відчинились і у Джейни перехопило подих…. вона закрила очі … її серце зупинилось……
_______________________________________________
За декілька годин до цього…
Невеличкий білий аркуш паперу. На ньому 5 невеличких світлин і текст чорного кольору, тільки заголовок мав вставки червоного відтінку. Джейна задумалась над цими фактами, а потім подумала, що це дивно, адже вона ніколи не звертала на такі речі уваги. У голові одразу виникло питання: « З чого б це раптом, я звернула увагу на ці байдужі мені деталі?». Так було завжди, деталі її ніколи не хвилювали, важливим було те, що цей текст містив корисну інформацію, а саме – новий рецепт приготування і подачі романтичної вечері.
Ця неймовірна ідея, виникла ще зранку. Дівчина давно уже хотіла влаштувати щось подібне для свого нареченого, але завжди не вистачало часу. Сьогодні якраз, саме той день, коли мрія і бажане повинно стати реальністю. Прочитавши текст уже втретє, вона вирішила, що не варто тягнути час і піднявшись із світло сірого диванчика, потопала на кухню.
Приготувавши усе потрібне, вирішила перевірити чи є у неї всі інгредієнти. В очікуванні, що у неї є все необхідне, вона зрозуміла що це не так. Поглянувши на годинник, зраділа що встигає збігати у магазин. Швидко вдівшись, вибігла на вулицю і попрямувала до першого магазину. Оскільки це осіння пора, то на дворі уже починала наступати ніч і цей факт зовсім не лякав дівчину, адже одним із найбільш улюблених періодів для прогулянок для неї був осінній вечір.
Придбавши усе необхідне, дівчина із посмішкою вийшла із супермаркету. Те, як швидко на дворі потемніло, навіть здивувало її, але не налякало. Вона упевнено зачинила за собою двері і направилась до свого дому. Для того щоб відчути страх, їй довелось пройти всього 100м.
Цей незнайомий, страшний, огидний здавалось, ніби чоловік, з’явився невідомо звідки. Побачивши цього незнайомця, зокрема його обличчя, Джейна не змогла стримати свого здивованого переляку і закричала. Це чудовисько потягнулось до неї і вхопило за праву руку. Коли за рефлексами дівчина повернулась, щоб побачити скоєне і спробувати звільнитись, то уже більш чітко побачило його – страшного, великого і огидного. Так саме так, слово «Огидний» - це напевно найменше, що можна було підібрати для опису побаченого.
Його шкіра була не природньо синюватого кольору, вся зморщена, але не так як у людини похилого віку. Це, щось, більше схоже на надприродне видовище: його шкіра була збита великими кусками до купи і здавалось рубцями розділена на окремі частини. Самі рубці набагато темніші за тон звурдженої , ніби, старе зіпсоване молоко, шкіри. Таке можна побачити коли зшиваєш тканину в центрі її квадрата невеличкою лінією і засовуєш у середину ще щось щоб був об’єм. От тільки тут без особливого об’єму і марафету.
Ця людиноподібна істота щось промовила, але Джейна нічого не зрозуміла і не почула, єдине що кинулось їй до уваги у цей момент – це дивні чорнуваті зуби, причому усі як один «ікла» , настільки чіткі і рівні, здавалось, що вчора тільки підпиляні.
Як їй вдалось усе це роздивитись, вона і сама не розуміла. Тим більше, що це все деталі, яких вона ніколи не помічала. Причиною напевно був страх. Від побаченого їй стало ще страшніше, із диким поривом вона дивним чином вирвала свою руку із його лап.
Тільки так можна назвати те, що знаходиться у нього на тому місці де у людей розташовані руки. Адже вони у нього величезні, синювато-чорнуваті, холодні і противні на дотик, а їх шершавість дряпає шкіру.
У загальному, це був кремезний, широкоплечий, здавалось би «мужлан». Але це тільки у тому випадку якщо дивитись на нього з заді і одітого у каптур. Коли дивитись у відкриту то на справді і дивитись не можливо. Психічно здорова людина побачивши таке, жахнеться від страху.
Отже, коли Джейна вирвала свою руку то одразу за методом самозбереження почала бігти у напрямку свого дому. Бігла вона дивно, страшно, швидко, невпевнено і часто спотикаючись. Саме через це вона і не втримала рівновагу, будучи на відстані, більше 100 м, від чудовиська, вона зупинилась долонями на землі. Стараючись як найшвидше піднятись, побачила, що він йде. Йде до неї, не сильно поспішаючи але дуже впевнено, а вираз його і так страшного обличчя говорив, що він розізлився. Піднявшись, і розпочавши знову бігти вона почула обривки реплік які прокричав цей страшний незнайомець: « Я… тебе… знаю де….живеш». Єдине що запам’яталось спочатку це: «Я…тебе».
Фільтруючи усе почуте, зародився єдиний варіант у голові дівчини. «Я уб’ю тебе!». Від цієї версії, яка так голосно прозвучала у голові, вона мріяла як найшвидше добратись додому. Адже у себе в дома здавалось би кожен у безпеці.
Захекана, знесилена, до смерті перелякана, вона забігла до свого будинку, зачинила за собою двері і видихнула. Подумала, як добре, що живу неподалік.
Сильні стуки у двері, аж підкинули її, адже закривши двері вона сперлась на них. Тоді Почувши уже знайомий голос, вона одразу згадала другу почуту фразу на вулиці: « Знаю де… живеш». І тут її почало трясти ще жорстокіше. У голові утворювалось накопичення думок, питань і страхів. : « Що робити?, Хто це, чи що це? Що йому потрібно? Боже, як страшно? Він мене вб’є!.
Після останньої думки вона кинулась бігти на другий поверх, до своєї спальні. Будучи маленькою, коли хтось її лякав, чи просто коли було страшно, то вона одразу біла до своєї кімнати, там їй ставало краще і легше. Це ж вона зробила і сьогодні, з надією, що все це сон, вигадка, фантазія її уяви. Коли забігла до кімнати, то навіть не зачинила двері на замок, не включила світло, не подумала про те щоб покликати когось на допомогу, чи подзвонити у поліцію. Чому? Чому вона так вчинила, не зробивши нічого? Одне єдине пояснення. СТРАХ. Настільки сильний його вплив на людину, що вона не здатна адекватно думати і приймати вірні рішення.
Забившись у кут єдине, що спало їй на думку це обняти ноги руками ( здавалось, що тільки так відпустить і весь цей жах зникне). Дивні думки про темряву почали наповнювати її голову. А страх вже сам по троху вбивав її зсередини.
...

Двері різко відчинились, у Джейни перехопило подих, але коли до спальні зайшов Майк ( її наречений), то вона від щастя і здивування закрила очі, видихнувши уже із явним полегшенням дійсно зрадівши такому повороту подій. І тільки тепер її серце зупинилось, припинило своє над швидке биття. А тоді, сидячи у темряві в очікуванні жаху здавалось що просто вирветься з грудної клітки.
Джейна звичайно усе розповіла Майку. Пояснити хто він, чи що він, що він хотів, чим вона йому завинила, дівчина не змогла. Адже і сама нічого не розуміла. Ясно стало тільки одне. Що те незнайоме, схоже на людину чудовисько все ж припинило свої дії. І Злякав його Майк. Він вчасно під’їхав до дому. Побачивши когось надзвичайно дивного на порозі свого будинку він кинувся одразу до нього. Але не встиг. Тоді просто з переживаннями за Джейну увірвався до дому і у паніці шукав її.
Страх викликаний у той час-пік – затих, але чи не повернеться за нею цей ніби страшний «мужлан»? Адже свого він не добився. Це все ж наганяло нереальний страх у дівчини і надалі. Адже тепер вона, ще й усвідомила абсурдність своїх дій, зумовлених екстремальною ситуацією. І це дало зрозуміти, що якщо таке повториться то тоді її точно нічого не врятує. Потрібно йти в поліцію, так хто повірить таким описам нападаючого, скажуть що збожеволіла…
Зігравши весілля Майк та Джейна, переїхали до іншого міста. Уже два роки живуть спокійно і щасливо. У них народилась чарівна донечка Аліса. Але страх, що поселився тієї ночі у душі Джейни не зникає, і швидше всього не зникне ніколи. Вона завжди, до кінця свого життя боятиметься, щоб це не повторилось, боятиметься цієї зустрічі. Адже і вигляд цього чудовиська до сьогодні забути не може.
17.10.15р.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 06 лют 2016 о 22:18
мітки: страх, проза
Allochka Критика
Ви влучно описали увесь процес зародження страху. Поетапно показали почуття й емоції, які виликає у людини страх. Сюжет твору відображає певну картинку із фільму жахів
08 лют 2016 о 03:28
Allochka, Спасибі)
08 лют 2016 о 03:30
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024