…на рідній землі…
Зірвавши із куполу неба нічне полотно.
На Сході кривавих відтінків його акварелі -
Торкаються погляду губ смертоносним вином.
У скронях, давно посивілих, землі-України –
Пульсуючий біль, а у серці одвічний вогонь.
На тризубі воля розіпнута... Доля в руїнах...
Свободи меча рукоять випікає долонь...
Вже звикла приймати на себе отруєні стріли
Від ворога-зрадника-змія на рідній землі...
Та тільки душа, вишиванкою, сповнена віри –
Загоює рани на тілі стражденнім її.
09.02.2016
debrian
2
1
18
Поезія | Версія для читання 09 лют 2016 о 17:52
Allochka
Критика
Трепетно, щиро, реалістично і влучно змалювали образ розтерзаної, але нескореної землі-України. Відчувається щире вболівання за її долю, синівська любов і співчуття до Вітчизни. Поезія дуже актуальна, саме такими творами слід виховувати сучасне молоде покоління. Вірш, на мою думку, заслуговує стати одним іх хрестоматійних творів
2
Ого! Яка висока оцінка! Дуже несподівано, але так приємно для мене! ЩИРО ДЯКУЮ, Алло! Направду: вболіваю, молюся і переживаю всім собою за нашу рідну неньку Ккраїну і за всіх нас.! 
Подібні роботи
