Прощання
Кохання і прощання -
Горять вогнями спогадів...Тримав
ЇЇ в своїх руках
І знав, ця мить остання:
Надії на повернення катма.
У погляді її -
Примари сподівання
Із невимовним відчаєм "ЛЮБЛЮ!"
Струмки гарячих сліз
Й пульсуючі страждання -
Тривожний танець під прощальний блюз.
В замках зімкнутих рук -
Ключі-синиці щастя
Собі мовчать минулого теплом.
Сердець їх перестук
Відлунням у зап"ястях -
Одним тріпоче зраненим крилом.
17.02.2016
debrian
2
0
18
Поезія | Версія для читання 18 лют 2016 о 04:48
Allochka
Критика
Досить непроста і дуже тривожна й сокровенна мить - прощання - стала об'єктом зображення у творі. Легкий сум і піднесення водночас присутні у творі. Смуток зумовлений ситуацією прощання, а піднесення - наявністю високих почуттів. Адже про кохання, навіть якщо воно закінчилось розлукою, просто неможливо не говорити у піднесеному тоні. Високі почуття варті високих слів. Ваш вірш - підтвердження цього.
Подібні роботи
