Two lumps of sugar
Day – 1
Він йде без парасольки і волосся давно мокре. Так нудно йти, ховаючись від дощу. Звісно, можна скористатись автобусом, проте ця ідея йому взагалі не подобалась. Вранці люди в міському транспорті, зазвичай, напрочуд роздратовані. Негативні емоції – це наче вірус, вони швидко перекидаються з однієї людини на іншу. Йому не хочеться так починати свій день.
Тому він йде по залитих дощем вулицям, не проминаючи жодної калюжі. Він уже поряд зі своєю улюбленою роботою. Звісно, бути офіціантом – це не мета усього його життя, але для початку й так добре. Йому все подобається і це найголовніше.
Безхатченко, який кожного дня чатує біля кав’ярні поважно киває йому. Він ніколи не чув від нього жодного слова, але без проблем розумів, що йому намагається сказати безхатько.
Він відкриває двері кав’ярні й заходить в середину свого маленького королівства на наступні дванадцять годин. Він умикає світло, виймає навушники з телефону і його люблена музика розтікається усім приміщенням. Він завжди приходить на пів години раніше, щоб підготувати кав’ярню для відвідувачів.
В першу чергу він вмикає кавову машину, подрібнює кавові зерна і варить запашний напій. Він весь час пританцьовує і, паралельно, витирає бар-стійку. Аромат кави заповнює кімнату. Сам він її не п’є, але обожнює її запах. Готовий напій він наливає в картонну склянку, додає цукру, вершків, закриває все це кришечкою.
В такт музиці він прямує до дверей. Широко відкривши їх, він одразу ж натикається на того ж безхатька і протягує йому чашку, не припиняючи посміхатись. Той хапає її і кланяється ще нижче, ніж коли вітався. Це найбільший вияв його вдячності. Продовжуючи кивати, чоловік йде по своїм дуже важливим справам, сьорбаючи каву.
Його колега вже підходить до кав’ярні.
– Знову роздаєш каву безкоштовно? – питає вона.
– Запишу на свій рахунок, – відповідає він і, буквально, втягує її в середину.
Вона не пручається – уже звикла до його дивних звичок. Вранці, він завжди крутить її в танці, поки вона не починає сміятись і підтанцьовувати йому. Вона б ніколи не зізналась, але їй це дуже подобається. Заряджає енергією на цілий день і так і хочеться танцювати, обслуговуючи клієнтів.
Годинник пробиває восьму. В кав’ярні з’являються клієнти. Перші хвилин десять їх завжди небагато. Дві-три ранні пташки встигають заскочити до них «у гості» перед роботою. Його колега стає за стійку і приймає перші замовлення. Вона завжди робить так, аби дати йому трохи часу для його власних, важливих справ. Він зникає у кімнаті для персоналу. Поки його подруга вправно подає каву за них двох, він проводить час, перегортаючи сторінки словника.
Він дістає маленьку книжечку зі своєї шафки і починає пошук слова на сьогодні. Йому має щось, що може знадобитись у повсякденному житті. Зазвичай, йому потрібно декілька хвилин, аби знайти «саме те» серед довжелезних стовпчиків. Сьогодні він вирішує зупинитись на слові «sugar». Він ретельно виводить літери на маленькому клаптику паперу, записуючи український переклад. Коли завдання виконано, він повертається до роботи в кав’ярні.
– Добре, що ти повернувся. Тут вже створилась черга.
Він приймає чергове замовлення й готує лате. Віддавши замовлення і отримавши гроші він розраховує клієнта, який щойно підвівся з-за одного зі столиків. Чоловік залишає чаєві і йде. Він кидає їх у банку, на якій написано: «На здійснення бажань офіціантів: ЇЇ – новий мольберт, ЙОМУ – дзеркальний фотоапарат».
У нього замовили чашку зеленого чаю. Дівчина, що замовила його присіла за столик біля вікна. Він часто бачить її тут. Вона завжди сідає за той самий столик і замовляє один і той самий чай, завжди дивлячись у вікно з відсутнім поглядом. Вона доволі гарненька, але він упевнений у тому, що вона сама в це не вірить. Вона виглядає так, ніби їй давно не робили компліментів. Потрібно щось з цим робити.
Він кладе чайничок з чаєм на тарілочку. Бере свій записник, відриває сторінку і пише на ній: «Не міг не помітити вашої краси. Посміхайтесь частіше». І підпис – «Ваш прихильник».
Він подає їй чай і кладе поряд згорнуту записку.
– Це вам від джентльмена, що щойно вийшов, – каже він і йде.
Вона спочатку дивиться на двері й, нікого там не побачивши, повертається до записочки. Він спостерігає за її реакцією. Вона розгортає листочок і на її обличчі розквітає посмішка, яка дійсно дуже личить їй. Він теж не може втриматись і посміхається.
Двері кав’ярні знову відчиняються. Цього разу відвідувач – це вже знайома йому людина. Дехто з клієнтів не може втриматись, аби не витріщатись на дівчину. Хтось навіть перешіптується, коли вона проходить повз. Дівчина, звісно, це помічає, але намагається не виказувати свого збентеження. Вона майже звикла до пильних поглядів та тикання пальців в її бік.
– Good morning, how are you today? – звертається він до неї з відчутним акцентом.
Вона посміхається у відповідь.
– I am good, and you?
– Just awesome. Do you have something special today planned? You look really nice.
На обличчі дівчини знову з’являється щира посмішка. Вона сором’язливо опускає очі, забираючи неслухняне волосся з обличчя. Як на нього, вона справді дуже вродлива. Йому завжди подобалось пишне волосся та великі губи, притаманні африканським дівчатам. Крім того, її очі миттєво привертають увагу, а від неї було важко відвести погляд.
– Kinda. Today’s my birthday.
– Wow! How old are you now?
– 22.
– Wait a second!
Він на мить відвертається від бар стійки, клацнувши на кнопку кавоварки. Кожного дня дівчина замовляє одне і те саме, тому він навіть перестав запитувати, чого б вона хотіла. Її напій буде готовий менш, ніж за хвилину. В нього залишається занадто мало часу, аби щось вигадати. Його погляд наштовхується на кекси, що стоять у кутку. Вони виглядають доволі апетитно. Він впевнений, що їй сподобається.
Він обирає невеликий кекс з вишнею – смак який він любив найбільше. Він вправно обгортає кекс у фірмову обгортку та дістає готовий напій. Його рука тягнеться до кишені, звідки він дістає маленький клаптик паперу. Він старанно переписує слово з перекладом на картонну чашечку, як робить це щодня. Він протягує цей комплект дівчині, за якою вже починає створюватись черга.
– It’s on me. My congratulations! I hope you’ll have a great day today!
Дівчина здивовано дивиться на нього. Вона не очікувала такого подарунку. Вона протягує руку до картонної чашки кави на виніс та невеличкого тортику у милій обгортці з квіточками. Вона мовчки дивиться на свій перший подарунок, а потім на дивакуватого хлопця за бар-стійкою, на мить втративши дар мови.
– Thanks, I really like it, – нарешті промовляє вона. Дівчина кидає свій погляд на слова на чашечці – це теж свого роду традиція. Вона розглядає їх, намагаючись прочитати такі важкозрозумілі українські літери.
– Цукор? – перепитує вона, аби впевнитись, що вимовляє слово правильно.
– YES! – Він мало не викрикує від радості. Її навички покращуються днем за днем.
– That’s really sweet, – промовляє вона з вдячністю і йде до свого улюбленого столика.
Він ще декілька секунд дивиться їй вслід і повертається до роботи. Наступні кілька годин минають не помітно. Так завжди трапляється, коли в кав’ярні багато клієнтів. Його колега теж починає посміхатись, забуваючи про довгу зміну. День швидко добігає до свого кінця.
Він відчуває втому, але це не спричиняє дискомфорту. Він навіть любить це відчуття після насиченого робочого дня. Воно підтверджує, що він не задарма провів день і відробив кожну копійку чайових у банці.
Клієнти покидають кав’ярню. Вони з напарницею швидко все прибирають, вимикають світло і виходять на вулицю. Дощ вже припинився, але на землі багато калюж. Світло ліхтарів відбивається в них і вулиці схожі на картини імпресіоністів.
– До завтра, – прощається він з колегою і обіймає її.
Йдучи додому він знову бачить ранкового безхатченка. Той ще раз кланяється йому і він кланяється у відповідь.
Він одягає навушники і музика створює саундтрек для всього світу!..
19.02.2016
Подібні роботи
