Я тут

Я тут вже на мінус сто кроків
Згинаються в протилежному напрямку коліна
Я тут, моє висохло сонце
Всі кажуть одне: Закохалась. Здається здуріла

Лиш розплавлені гільзи кругом
А я гадала, чому стільки крові, чого болить
Поганий із мене астроном
Що в сузір'ї не вгледіла очей холодних блакить

Я тут вже на мінус сто років
І зіркові стежки лабіринти думок до тебе
Хочу машину часу й спокій
Я викину телескоп і всі карти твого неба
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 січ 2013 о 18:51
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
She, Дякую))
18 січ 2013 о 22:29
гарно,цікаво
01 лют 2013 о 02:57
story, дякую
01 лют 2013 о 18:42
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024