Гензель і Гретель

Велетенські гостроверхі сосни, немов віковічні стражі, висушені часом, підіймались високо вгору. Коли Гензель був малим, йому здавалось, що вони проштрикують небо. В малечому віці хлопчина боявся навіть близько підійти до лісової гущавини. Він боявся тих жахливих перевертнів та лісовиків, про котрих розповідала йому та молодшій сестриці матір. Затравлений видумками старших, малюк проводив свій вільний час у єдиному, як Гензель вважав, безпечному місці – будиночку його батька. Сама будівля не була чудом архітектури й не мала б жодного значення для істориків через століття опісля – це була звичайнісінька землянка, зроблена ще прадідусем брата й сестри.
Зростаючи у постійній напівтемряві дерев’яного будиночку, Гензель ріс блідим та худорлявим хлопчиною. Проте природні гени, передані від старших поколінь юнаку та його сестрі Гретель давали змогу називати їх навіть дещо привабливими особами. В дитинстві Гензель мріяв про далекі подорожі та спостерігав за життям колоній дрібних жучків. Та, по мірі його дорослішання, хлопчину стали зацікавлювати речі трішки іншого штибу. З кожним днем його дедалі більш стало приваблювати молоде тіло Гретель. Так як батьківська землянка була досить малим приміщенням, брай й сестра досі спали в одному ліжку. Гензель щодня дедалі міцніше притискався до сестри. Його рука немов ненароком лягала на її пружні груди, його пальці цілком випадково ласкали її затвердлі соски. Щовечора юнак вдихав запах її спітнілого та жирного волосся й хоч він не був приємним, проте змушував прутень в штанах активно випускати сперму. Така щовечірня полюція спершу задовольняла Гензеля, та з часом еякуляції ставало дедалі важче й важче досягнути. Корпускули Краузе на слизових оболонках статевого органу хлопчини вимагали контакту з жіночим тілом. Гензель продовжив повільно домагатись сестри. Спершу він просто жував те брудне волосся, допомагаючи собі вивергтись повільною мастурбацією. Опісля юнак став облизувати покриту шаром бруду шию. Зрештою він дозволив запустити собі руку під блузу Гретель. Сестра не опиралась, проте ніяк й не підтримала брата.
Цього червневого вечора Гензель хотів досягнути апофеозу в своєму оволодінні тілом сестри. Все відбувалось як зазвичай. На вечерю кожному видали лише по шматку хліба. Через надмірне сексуальне збудження Гензель не зауважив цього, як і нарікань батька на те, що ціни на ринку раптово підскочили й невдовзі їм не буде чого їсти. Одразу ж після прийому їжі діти помолились й відправились в своє ліжко. Гензель поволі накрив тіло сестри рукою. Опісля пальці так само повільно почали опускатись нижче й нижче. Піднявши плаття сестри, рука миттю сковзнула вниз. Дія пальців одержимого сексуальним бажанням брата на одразу дві ерогенні зони збудженої Гретель змусили останню голосно скрикнути. Почувши це, в кімнату одразу ж увірвались батьки. Мати миттю відірвала хлопця від дівчини, обзиваючи його “розпусником” та “дияволопоклонником”. Батько завдав нищівного удару в голову, розбивши сину губу та змусивши щелепу трішки зрушитись з її правильного місцезнаходження.
Залитого соплями та сльозами сина він вивів в сусідню кімнату та кинув на сиру землю. Щоб зекономити хоч трішки тепла та відчути себе бодай з однієї сторони захищеним Гензель втиснувся в куток. Власне голосне ридання не завадило йому почути грізне батьківське: «ніколи більше не торкайся своєї сестри».
Стресова ситуація не припинила поступання гормонів а парацентральні дольки головного мозку, тож до нервового центру в поперековому відділі спинного мозку продовжили надходити імпульси й досі стимулювали статевий орган. Хлопець закінчив почате мастурбацією. Примітним було те, що під час доведення та самому оргазмі хлопець не переставав скімлити. Зрештою сонливість почала долати хлопця. Вироблена століттями звичка через непристосованість людського ока до роботи в нічний час змушувала його поволі поринати в сновидіння. Проте крізь напівдрімоту він чув сварку батька з матері, котрій не надав жодного значення.
- Старе стерво, невже ти не розумієш, що ціни підросли! У нас нема чого їсти. Завтра я заколю корову!
- Не роби цього, дурню. Ми все одно загинемо від голоду. У нас забагато ротів у сім’ї…
- І що ж ти пропонуєш?
- Ти чув про сім’ю м’ясника Джозефа? Він з’їв власних дітей, після того, як зжер увесь свій скот. Я такого не хочу! Давай відведемо дітей у ліс, я чула, там є жінка, котра шукає собі прислужників, ми зате й грошей отримаємо й дамо дітям шанс врятуватись!
- Це наші діти! Бог не може отак забрати їх у нас!
- Та подивись на них! Тут вони гниють, піддаються диявольським спокусам! Нам потрібно щось робити. Най підуть на службу до тієї панянки, а там Бог дасть, виростуть чудовими людьми!
- Ну, якщо твоїми устами говорить Господь Наш, то може ти й права…
- Завтра…
Приблизно в цю мить циркадний ритм врешті взяв верх, виділивши достатньо серотоніну в таламус та преоптичні ядра, що спричинило до поринання Гензеля в сон. Мати збудила брата та сестру засвітла. Гензель та Гретель не розуміли, що робиться, хоча один з них й мав закодовану інформацію про це глибоко на підсвідомому рівні. Переодягнувши дітей у більш-менш чистий одяг, мати всадовилась разом з ними у бричку, де їх уже чекав голова сім’ї. Підтюпцем коні повезли сім’ю у ліс, котрого так сильно Гензель боявся в дитинстві. Навіть в день зелена гуща не віщувала нічого доброго. Покручені стовбури дерев, облуплені та майже голі сосни, рідесенька пожовкла трава та майже повна відсутність птахів справляли доволі гнітючий вигляд. Забобонні та богобоязливі селяни щоп’ять хвилин хрестились. День сунувся так само повільно, як бричка по старій ґрунтовій дорозі. Праве колесо, підмочене надмірною вологою та висушене сонцем . Господар, як це заведено в людей, не звертав уваги на дрібниці допоки ті не перетворювались у великі проблеми. Саме так сталось й цього разу. Підскочивши на одному з численних камінців, бричка перенесла трішки більше ваги ніж зазвичай на праву сторону, що й спричинило до поломки колеса. Жінка, як завше, почала ганити чоловіка:
- Старий ідіот, ти навіть такої простої речі, як продаж власних дітей не можеш зробити правильно й швидко!
Фраза напевне повинна була б насторожити Гензеля та Гретель, проте інстинкти захопили свідомість дітей, тож ні про що інше, окрім їжі та сну брат та сестра зараз думати не могли. В мить, коли голова сімейства намагався якось зцілити колесо, з лісу вийшла стара карга. Варто сказати, що вона була справді відразлива навіть по тодішнім міркам. Якийсь незрозумілий сип покривав лице, а всюдисущі зморшки робили вигляд, наче шкіра потроху лущиться та облізає з обличчя. Вона, торуючи собі шлях палицею, посунула до знедоленого сімейства. Зупинившись біля матері, вона одразу ж зав’язала розмову:
- Боже помагай! Ви часом не продаєте цих милих діток?
Така відвертість та прямолінійність старої повинна була б насторожити матір, проте вона лише змусила приховати відразу та почати улесливо усміхатись:
- Ви напевне та знедолена старенька, котра шукає молодих слуг, щоб доглядали за нею та милували око?
Стара карга, не змигнувши оком, збрехала:
- Так, так, це я.
- І… що ви можете нам запропонувати?
Старушенція володіла хорошими театральними здібностями, тож зробила вигляд такої необізнаної та далекої від грошообігу, людини:
- Ну, я жінка проста, заробітку не маю, проте мій чоловік залишив тут мені трішки грошей. Вісімсот геллерів, це все, що у мене є.
Матір ледь не присвиснула від такої суми й вмить обміняла товар на гроші. Торгувати дітьми виявилось вигідно.
Батько витягнув сонних дітей з брички та поставив на землю. Стара оцінюючим поглядом окинула брата та сестру. Обоє були доволі милі. Лице жінки скривилось, зробивши її ще страшнішою. Як виявилось, це була потуга усміхнутись. Переплівши покручені артритом, старушенція, зображаючи ласку й доброту, мовила:
- Які милі діти!
В таку мить вона справді могла бути схожою на милу жіночку, побиту нещастями, хворобами та часом. Та, як тільки її бридка, покрита бородавками рука схопила Гензель за руку, від бувшої милості зостався лише спогад. Вона обмацува дівчинку, наче м’ясник – тварину під забій. Насправді, жінці набагато більше імпонував хлопчина, проте стара карга небезпідставно вважала, що спішити їй нікуди. Батьки, чия свідомість була задурманена великою кількістю грошей, більше не звертали уваги на своїх колишніх дітей. Гензель ж не міг думати ні про що, окрім вчорашнього інциденту. Він й досі хотів свою сестру, проте в ту ж мить боявся її. В його моку виникло психологічне табу, котре забороняло йому навіть поговорити з Гретель. Юнак не помітив виразу страху та огиди на обличчі сестриці. Ніхто його не завбачив, окрім старої жцінки, котра й була джерелом негативних емоцій.
Обхопивши мертвою хваткою руку Гретель, стара поволі рушила в ліс, примовляючи щось на кшталт : «ходімо, любі дітки». Дівчинка, інстинктивно сподіваючись на захист зі сторони особи чоловічого роду, схопила брата за руку. Остання дія сестри викликала опір психологічного бар’єру в голові Гензеля. Щомиті сторожко озираючись на батьків, котрі досі перелічували гроші, хлопець очікував покарання котре повинно було б надійти через те, що він доторкається до забороненого. Проте батьки були занадто зайняті, окрім того, вони вже змирились з тим фактом, що діти уже не їхні.
За мить вони зникли з поля зору Гензеля, досі схилившись над великою сумою грошей поруч з поламаною бричкою. Химерна старушенція не довго вела дітей по одноманітних лісових угіддях. Спустившись у приярок, тріо немов опинилось в якісь аномальній зоні. Чітко по невидимій лінії, немов починалась зовсім інша лісова зона. Усі дерева у її меах букваьно буяли здоров’ям. Крони були густо покриті яскравозеленим листям, і навіть кора мала якийсь яскравіший відтінок. Гензель та Гретель б здивувались таким надприродно здоровим деревам, якби не картина, котра відкрилась їм наступною: посеред лісу стояв будиночок, збудований з солодощів. Стіни заміняли велетенські марципани, щедро приправлені шоколадною глазур’ю. Замість черепиці дах був викладений свіжими пряниками, а в ролі дверей виступала веленська плитка шоколаду. Заводячи брата й сестру всередину, стара усміхалась. Парадний вхід був занадто низьким для Гензеля, тож пригинаючись, він відламав собі шматок даху. Навіть якби хлопчина був гурманом, він би сказав, що нічого смачнішого ніколи не куштував. Живучи в сім’ звичайного лісника, Гензель, скуштувавши пряника, відчув оргазм смакових рецепторів, апогей блаженства.
Всередині будинок виглядав не так апетитно. Солодкими виявились лише оболонка та стіни всередині. Усе інше було таким справжнім й таким моторошним. Височенні стелажі прогинались під вагою старовинних томів та незрозумілих пристроїв. До кам’яних плит, котрими була вистелена підлога в будинку чіплялось безліч ржавих кандалів. Стара гидко захихотіла й промовила:
- Нарееееешті… Почувайте себе як вдома!
Гретель боязко підійшла до стільця та хотіла уже сісти. Стара карга, з неймовірною для її віку швидкістю, підскочила до дівчинки та миттю прикувала її. Гензель обернувся задля того щоб втекти. Його сімейні та чоловічі інстинкти не спрацювали навіть після того, як сестра покликала його на допомогу. Він миттю кинувся до шоколадних дверей, проте ті самовільно зачинились перед його носом. Хлопець намагався пробити їх вагою свого тіла або прочинити, дьоргаючи з усіх сил, проте усі зусилля були намарне. Завжди існує сила, сильніша за нас.
Коли Гензель обернувся, стара карга вже дихала йому в лице гниллю. Краєм ока юнак запримітив в руці ніж. Удар був нанесений підло та несподівано, проте Гензель встиг перехопити його своєю лівою рукою. Жахливий біль пронизав долоню. Темно-червона кров полилася на покриту шаром пилу землю. З неймовірною силою стара карга підняла своїми вузлуватими пальцями руку хлопця та припала до долоні молодика тонкими потрісканими смужками, котрі колись були губами. Коли стара карга знову подивилась на хлопця, він помітив у вражених катарактою очах якийсь блиск, що налякало його ще більш. Він відчув, що ця жінка набагато сильніша за нього. Закривши руками голову, Гензель осів на підлогу:
- Чому?! Чому ви нас вбиваєте?
Стара знову бридко загиготіла. Сморід з її рота більше не тривожив юнака. Страх у мозку затуманив дію рецепторів сприйняття, готуючи організм до найгіршого.
- Я не проста жінка. Я відьма. І я хочу повернути свою молодість назад. Старе тіло надто бридке й незручне. Кров молодих людей допомагає мені повернути свою фізичну оболонку у вік жертви.
Під дією екстремальних умов, як от страх смерті, думки в голові генеруються вдвічі швидше. Оцінивши ситуацію та проаналізувавши слова старої, мозок молодого Гензеля згенерував одну:
- ЗАЧЕКАЙ! Зачекай! Вбий Гретель! Вбий її! Я стану тобі чоловіком! Я приноситиму тобі нових юнок і ми молодітимемо поруч. Тобі згодиться груба чоловіча сила!
Стара карга оцінила поглядом Гензеля. Той був доволі привабливий. Отримуючи парудітей, вона зазвичай вбивала чоловіка, а жінку залишала собі у прислугу. Але чому б не змінити цей принцип? Стара повільно пошкутильгала до Гретель, котра страшенно верещала та намагалась вирватись з оков. Схопивши дівчинку за плече, жінка холоднокровно перерізала їй шию. Крик перетворився на булькіт. Присівши перед помираючою, стара карга підставила свого бридкого рота під потоки крові, що юшили з рани. Ефект був моментальний: жирні боки розсосались й перетворились в тонку привабливу фігурку; помережані варикозом ноги знову стали стрункими та сексуальними; зморшки зникли, лице тепер стало предметом обожнювання молодиків. Знекровлений труп Гретель безвольно повалився на землю. Проникливий погляд зупинився на молодому Гензелі. Звабливою ходою відьмочка рушила до хлопця. Молодиця була повністю покрита кров’ю своєї жертви, та це не завадило сексуальній енергії в хлопці пробудитись. Обхопивши жінку руками, Гензель увіп’явся своїми губами в губи відьмочки. Його руки сковзнули під її спідницю. Ніхто його не спинив.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 27 лют 2016 о 03:46
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024