Оживала весна

В мені линули ноти прийдешнього дня,
Оживала весна,
Так бентежно суцвіття надії в душі,
Прорізалось в мені,
Мої всі паралелі здіймались до хмар,
Та летіли у вись.
Там лишились забуте туманом ім'я,
Що було в мені скрізь...
Відпускаю давно, що пройшло й відцвіло,
Залишаю в землі,
А до весни шукаю дорогу нову,
Що пробудить у сні,
В мені линули ноти прийдешнього дня,
Оживала весна,
На шляху мерехтіла прозора роса,
Розбудила від сна,
Свіжий бриз й прохолода манили вперед,
Одягнула берет,
І хотілось здійматись як вихор скоріш,
Малювати портрет.
В мені линули ноти прийдешнього дня,
Оживала весна,
Вона стрімко манила у новий рубіж,
Ця весна запашна.

(05.03.2016 - © М. Грицай)

Mila

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 05 бер 2016 о 16:28

мітки: вірш, емоції, почуття, філософія, весна, поезія

Allochka Критика

Весна, що оживає, пронизує кожен поетичний рядок, вселяючи надію на краще, даруючи оптимістичний настрій. Гарно передано настрій автора, що споглядає прихід довгоочікуваної весни. Правильно вжити словоформу "снУ", а не "сна".

09 бер 2016 о 16:57