Одне від одного*
відстали ми на вічність,
а скільки снігу намело,
скільки відлиг?
А скільки літо
повисушувало річок,
що й хоровод ліле́й
на мілину присів...
Одне від одного
на тім кінці планети,
де впали яблука
і не було людей.
На вітер-хитрощів
пустили всі секрети
і обручилися примарами ночей...
Lina_Bila
7
0
18
Поезія | Версія для читання 20 січ 2013 о 04:29
Подібні роботи
