Лютий Скрябіна.
1
Ніколи не спитаю в тебе телефон
Бо занадто вчіпився страх мене
Цей любовний вічний марафон
В моїх штанях ніколи не мине
2
Піднятися до мене встигнеш ти завжди
Тільки чуваче, ти дуже поспішив
Всі не забудуть твої добряцькі сліди
Які відверто та гучно ти нам залишив.
3
Ти у цьому світі випадковий чувак
Ховайся від злих людей
А якщо щось піде не так
Ти знайдеш той єдиний ключ від усіх дверей.
4
Не будь рагульом-не пий за рульом
В тій країні і так хватає бід
Але мозку завжди буде невистачати багатьом
Чи будуть вони вдома, чи збиратися в похід.
5
Де ти, сон заховає твій біль
Він розкриє твої забуті крила
Навіть коли замість цукру буде одна лиш сіль
Тебе всеодно щастям з головою накриє.
6
Хіба що намалюєш.
Ти сам себе, чувак
Бо інакше вже не буде
Якщо Богу не покажеш свій особистий портрет.
7
Гроші мають очі
Нашими руками змінють нас
Ми самі того не хочем
Свідомо продаємо свій вільний час.
8
Коли не буде нас, нікого не побачу
Коли не буде нас, залишиться лиш вітер
Коли не буде нас, небо не заплаче
Коли не буде нас, не напишуть останніх літер.
9
Справжнім друзям.не забудь, подзвони.
Бо СПРАВЖНІХ дуже зараз мало.
Вони не дозволять тобі самому піти.
Бо якщо тобі зле- їм буде так само.
Вчора мені наснився Кузьма. Він стояв навпроти мого особняку на дорозі та давай концерт із солісткою. Я сидів на сходах і слухав.
Після концерту, я запитав чи можна сфотографуватися, той кивнув. Після декількох селфі я сказав Скрябіну:
-Все буде добре.
-А я і не парюсь. - Відповів Кузьма
Дивний сон.
10
Небо каже йди сюда
А я сказав, що ще не час.
Небо розсердилося сповна
І втікло кудись воно від нас.
11
Лихоманить, давно в країні біда
Добрі люди страждають та гинуть
Стара проститутка, сука-війна
Цю суку словом не зупиниш.
12
Ми будемо жадно свої сльози ковтати
Сьогодні за нас ніч сама закриє штори
І взаємності тіл тепло і сильно жадати
Сьогодні губи будуть не лише для розмови.
13
А я чекаю на твою програму
Подаруй себе мені сьогодні
Хочу бачити твої екрани
Жаркої події напередодні
14
Чувіха, я прошу будь чемна
Інакше зламаю стрункі твої ноги
Тоді нагодую полуничним варенням
І відправлю стояти на дорогу.
15
Часом так є, шо хочеш заграти соло
На концерті своїх власних мрій
І щоб поруч не було нікого
Та відповідати за силу своїх дій.
16
За вікном плакав нудний дощ
Розливав гріхи по калюжам.
Хочеш моє серце? Бери - ось!
Воно вже не потрібне моїм музам.
17
Він дивився очима дитини, як гасне навколо цей світ
Як люди вбивають очима своїх братів по духу
Та єдине, в чому добряк переміг
Що не віддав на продаж стандартності свою душу
18
Шкільна любов, недовга, то є така хвороба
Недобрі глисти захоплюють юне серце
В цьому стані не існує винагороди
Якщо ти вчасно не зачинив до мозку дверці.
19
Відложи на потім пиво і доїдь собі щасливо
Бо мудаків і без тебе вистачає
Заховай в кульок ту пляшку сміливо
І зупинися на індійському чаї.
20
Я загублений у тобі і знайдений
Ти для мене моя власна мапа сексу
Ми для себе роздягнемося останніми
Та знайдемо рухи тіл нашого акценту
21
Розглядаєш своє тіло - кава з молоком.
Твої рухи нікому мабуть не потрібні
Все життя будеш одна - ти сама цього хотіла
Навіть коту твоєму на тебе якось всерівно.
22
Немає нас, а всюди є безмежне море
Всюди нам не є комфортно
Бо ми самі собі таке всьо робим
Красивим мріям власноруч створюєм аборти.
23
Стіни, а на стінах ціле місто живе
На стінах розлився я сам
Єдине, що я не забуду одне
Як під час польоту не відкрився навіть небесам
24
Шепчи мені тихо свою брехню
Загорний коханим фальшем
І я заберу останню свою
Надія та піду собі дальше.
25
Дуже добрим є план, схему креслила кров
Виміряючи сліз координати
Креслила доти, поки не стала любов
Нашим на двох спільним маньяком.
26
То небо надоїло, шо не може вже висіти
Ця річка задовбала, куда вона тече?
Хочу мати час, щоб не було часу сісти
Ламати злих людей, поки добро їх не знайде.
27
І навіть коли сльози замерзають на вітрі
Коли топишся сам у собі
Вдягни тепер для всіх немодний світер
І подаруй ближнім емоції свої.
28
Я побудував собі сходи аж до хмар
І ніхто мені в тому не помагав.
Вирвавшись зі скорлупи лінивих нездар.
Сам себе роботою сильно шмагав.
29
Я пишу всіх і я пишу все а завтра вранці на роботу
Кому я потрібен, то спасайте мене кожного року
Від себе самого, та тонкостів границь безумства
А то без всіх вас я ймовірно ніколи більше не проснуся.
1
Bergino
0
0
18
Поезія | Версія для читання 11 бер 2016 о 03:13
Подібні роботи
