Жінка

Таким, як вона, стає самотньо в середині зими,
коли наливаються рани на пальцях її слізьми,
коли лоскоче у горлі дим від недавніх битв,
вона згадує всіх святих і слова молитв.

Забери її, хлопче. Та рана іще жива.
Вона ходить із нею світом, показує різні дива.
Її рана росте, неначе провалля в піску,
забирає у неї голос, забирає мову людську.

Віднеси її вглиб континенту, до північних озер,
зроби це, допоки іще знову хтось не помер.
Нехай вона буде слабкою, але твоя.
У неї своя печаль. І віра у неї своя.

Пам'ятай, такі, як вона, живуть лише раз -
їх важко примусити впасти і ще важче - знайти серед нас.
Їх зовсім неможливо помітити серез простих людей...
Вона йде. Завжди поруч іде.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 кві 2016 о 21:14
Allochka Критика
Похвально, що автор намагається привернути увагу читача до внутрішнього світу жінки, роблячи акцент на ній як особистості. Такий твір розрахований на свідомого читача і спонукає його замислитись і зрозуміти, що навіть слабка (за стереотипним поглядом) представниця людства заслуговує на шанобливе ставлення до неї, як до особистості.
07 кві 2016 о 12:22
У мене є знайома, яка ні як не може знайти собі пару, цей глибокий твір немов би про неї. Про сильну і в одночас тендітну жінку, яка не втрачає віри. Яка йде. Завжди поруч іде.
12 кві 2016 о 9:33
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021