Один з епізодів програми "Жди меня"
Ми з тобою удвох, ми найкращі й найгірші.
Наші життя з тобою прожиті.
І я можу писати, про тебе лиш вірші.
У дитячий садочок, ходили разом,
У школі, за руки тримались таємно.
Боровся, у мріях своїх, я за тебе зі злом,
І серце своє, дарував тобі чемно.
Я дивився на тебе, не зводив очей,
Ловив кожне слово, і подих твій ніжний.
Ти зіркою була, між днів і ночей,
Най краща людинка, і друг дивовижний!
Та доля, підступно, наш шлях розділила –
Ти пішла в інститут, я пішов воювати.
Ти різні науки, без мене, зубрила,
А я думав про тебе, і вчився вбивати.
Я вижив в Афгані, лише через тебе,
Я знав – ти чекаєш, ти любиш мене!
Дивився я знову, щоночі, на небо,
І бачив у ньому обличчя твоє.
І я повернувся, я біг що є сили,
Я знав, що чекаєш, кохана моя!
Побачив що двері цвяхами, у хату забили,
Не знав я де ти, і не знав я, де я!
Ходив я навколо будівлі пустої,
У вікна дивився, у щілі на стінах.
Добре не було, тоді в мене зброї,
Коли я стояв, сам один, на колінах.
Я не знав що робити, куди мені йти,
Чи потрібно, і як тепер жити!
Якщо ти жива - як тебе віднайти?
І не було у кого, про тебе спросити!
Куди ти поділася, де ти пропала?
Шепотів сам до себе, солдат одинокий.
Ти ж знала, що прийду, ти ж мене теж кохала!
Чи з'явився розлучник, цинічний й жорстокий?
Я у прірву бездонну, тоді провалився.
Неймовірною стрімкість польоту була!
Я зник для усіх, і у собі закрився,
Ти зникла, і в мене життя, відняла!
Я дивлюся на фото, і з ним розмовляю,
На ньому є ти, і колишнє життя.
Я уже постарів, але досі кохаю,
Та немає нажаль, вже назад вороття!
Я не знаю де ти, але десь ти щаслива,
Я вірю у це, і тому ще живу!
У спогадах ніжна моя і вродлива,
І таку, все життя, я чекаю й люблю!
10.02.16 м.Первомайськ Миколаївської обл.
Sichen
2
0
18
Поезія | Версія для читання 07 кві 2016 о 16:02
Allochka
Критика
Щира сповідь людини, якій довелося багато чого пережити, зазнати втрат і розчарувань, викликаних невдачами у коханні. Але позитив у тому, що ліричний герой зберігає у спогадах свою кохану в позитивному образі, незважаючи на її вчинки. Емоції, звісно, дещо вплинули на форму твору, але не послабили його сприйняття.
Подібні роботи
