Штани стали ширші, ніж були до цього.
Я не алкоголік, і не наркоман,
Просто поїсти, немає нічого!
Я приставлю долоні до мокрого лоба,
Подивлюся в майбутнє – на декілька днів.
Там пуста соціальна, у мене вже, торба.
Але я ще померти, від цього, не вспів.
Я отримав зарплату, й усе заплатив!
Я не люблю боргів, я плачу комуналку!
Я на неї всі статки мізерні спустив!
І святкую придбавши ще й хліба буханку!
З мене шкуру знімають, податки плачу,
Ще й у скриньку кидаю, бо ж зараз війна!
А потім жаліюсь собі до схочу,
На те що життя моє – рана гнійна!
Колись був веселим я і молодим,
Колись оптимізмом з людьми я ділився!
А потім розстріл майдану і вкрадений Крим,
І я дуже змінився – я обізлився!
У штанях широких, у куртці старій,
Стою на краю я важкої дороги!
Але я стою в Україні своїй!
І не зламні, худі, мої руки і ноги!
15.09.2015 м.Первомайськ Миколаївська обл.
Sichen
0
0
18
Поезія | Версія для читання 07 кві 2016 о 18:14
Подібні роботи
