Не зачиняй своє віконце,
У нього влізу з поцілунком,
А разом з тим, червоне сонце,
Зроблю для тебе подарунком!

А ти лише на мить згадай,
Який я є, яке кохання!
І спати доти не лягай,
Поки не зійде зірка рання!

Я точно прийду, я клянуся!
Я буду там, тоді і так!
Я знов у серці віднайдуся!
Тому що я, лиш твій козак!!!
18.04.2016 м.Первомайськ Миколаївська обл.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 кві 2016 о 22:19
Allochka Критика
Таке кохання, очевидно, "родом" із фольклору. І звідси картинка: дівчина, що виглядає коханого у віконце; зірка рання; козак, що повернувся до милої. Обіцянка в останній строфі звучить переконливо.
19 кві 2016 о 20:46
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024