Дивився, прямо в сині очі.
А в них слова читав гарячі –
Я не люблю, хоч дуже хочу!
Але ж, як я її бажаю!
Це почуття в усьому тілі!
Я не живу – її кохаю!
І очі ці, не просто милі!
Я одержимий, божевільний,
Уже не я, і вже не свій!
У цьому, зовсім я не винний.
Та все ж, кажу - спасибі їй!
Її очам, в які пірнувши,
Відчув я сенс свого життя.
В моря безмежні зазирнувши,
Пішов у блуд, без вороття!
Я милувався тим, що бачив.
В очах її, є теж бажання!
Відмову їй я вже пробачив.
Вона ж, не пізнає кохання!
25.04.2016 м.Первомайськ Миколаївська обл.
Sichen
1
0
18
Поезія | Версія для читання 25 кві 2016 о 21:26
Подібні роботи
