Давно...

Давно уже відчалила зима,
За вічності кордони та алеї,
Буття вершити мушу я сама,
Ідучи в сад, в якім цвітуть лілеї.

Уже тепер зацвіли спориші,
Світанки росу п’ють із кришталю,
Росте серпанком у моїй душі,
Образ печалі, що я так люблю.

Відгомін щастя лине до небес,
Відчалюють від берега печалі,
Із серця надр веселкою воскрес
Мій острів й зупинився в сизій далі.

Жага пізнання, радості життя
На цьому острові постали знов,
У Лету канула сторінка забуття
Її до краю випила любов.
25.04.16
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 25 кві 2016 о 22:34
Прийшла весна! І перш за усе у жіночу душу, яка так її чекала. Чекала довго і навчилася радіти її приходу так, як може радіти лише вона.
26 кві 2016 о 22:25
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024