Під високі дерева, в садкові старому.
Прохолоди так хочеться, хочеться змін,
Хочеться вигнати з тіла, всю втому.
Влягтися й дивитись, як листя шепоче,
Як проміння обіднє, блукає у кронах.
Задоволення мати, своє й не порочне,
Чуючи спів, що лунає у дзвонах.
У дзвонах із церкви, на березі тому,
Що стоїть там з часів, ще великих князів.
І вже хочеться встати, і рушить до дому,
До дружини, дочки, і стареньких батьків!
І находить тут туга на мене, мов хмара!
Розуміння того, що від дому далеко.
Перед очима стоїть, нереальна примара,
Яку породила, розлука і спека.
Ми вставши, йдемо заробляти копійку
У спеку московських, бетонних фортець.
Вступаємо, знову, з неволею в бійку.
І до дому, ні як, не піти на простець.
29.04.2016 м.Первомайськ Миколаївська обл.
Sichen
0
0
18
Поезія | Версія для читання 29 кві 2016 о 19:33
Подібні роботи
