Кобзар
І хоч пройшли уже віки,
Та в пам’яті вічного роду
Не згасли ще його зірки
Он ті, що сходяться над вами,
Коли відкриєте «Кобзар»,
Захоплюючись кожними словами,
Ось це дано людині дар!
Ось так створити і не тліти.
В мільйонній пам’яті людей
Не вдасться йому потемніти
Й сховатись від людських очей.
Адже доки живе Україна
В серці житиме рідний Тарас,
І мова його солов’їна
Найрідніша у світі для нас
Збірка "Слова від серця" (2016)
HaRaZa
3
0
18
Поезія | Версія для читання 14 тра 2016 о 05:00
Подібні роботи
