Ти тримала зранену руку мою,
І дивилась у очі, які вже згасали.
До останнього вірила в силу мою,
А мене, твої очі, на світі тримали.

І не міг зрозуміти – де я опинився?
Чи живий я, чи мертвий, чи десь на межі!
Чи може, я заново, знов народився?
Пуповина моя, може знов на ножі!

Я лежав у багнюці, і кров’ю стікав.
Мене очі тримали у грішному світі,
Непорушно лежав і водночас тікав.
Ти була завжди поруч, щохвилі, щомиті!

Бачив хрест твій червоний, про себе молився.
Не хотів залишати тебе сиротою!
Очами на тебе – на світло дивився!
Ти тримала очами мене, і рукою!

Я у тебе тоді, й у життя закохався!
Ти стала для мене, ангелом білим!
Одружусь - не на мить я вже не сумнівався!
І для тебе я стану одним, і єдиним!
16.05.2016 м.Первомайськ Миколаъвська обл.
land icon
4
view icon
Поезія | Версія для читання 16 тра 2016 о 12:52
Allochka Критика
Така міцна підтримка дійсно сприяє зародженню високих почуттів і щирих прагнень провести із людиною життя. Образ ліричної героїні - такий трепетний, всеперемагаючий, просто піднесений до рівня святості. Її обранцеві, безумовно, пощастило.
17 тра 2016 о 9:41
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2020