Травень Скрябіна
Ніби так багато часу пройшло і його нема давно з нами. Але здається на мить, що він живий. І ця розриває серце на шматки. Кожне його слово було насичене чистим прозорим добром і жодна посмішка не була фальшем. Якщо до нього і приходило зло, то він закривав його собі в душу, десь в якусь каптьорку серця свого і бився там з ними один на один. Поржати з біди, бути щирими з людьми, від яких не знаєш, що чекати. Сміятися, коли тебе десь сильно болить - він це все вмів.
Дякую тобі Андрій за все. Дякую Кузьма, жодний мій день не проходить, аби я не слухав твоїх порад.
То є моє море.
Травень Скрябіна
1
Зрозумій, добряк: пізно вже – ніяк.
Не допомогти тим, хто свідомо йде на дно
Ти у своєму морі лише для себе моряк
Який по каюті розливає червоне вино
2
Останню сигарету ми викурим на двох,
І після цього ти мені вже не потрібна
Я б напевно краще б від любові здох
Бо до невзаємного кохання я дуже здібний...
3
І ніби далека, і ніби близька
І ніби кохаю тебе але насправді це не так
І ніби була ти моя і зараз не моя
Може я сів не на той літак?
4
Лишаю на папері всьо, шо знаю і знов
Лишаю всьо то в собі просто
А ти мала, облий серце червоним вином
І знайти собі іншого ідіота
5
Втікай, виведи нас, думай сама
Нині будеш думати за двох
Люблю я тебе моя мала
Але чую, тут якісь падвох
6
Ніхто не впізнав свої сльози на мені
Я їх всіх висушу своїм теплом
Єдине, що я хочу ще сказати тобі
Я кохаю тебе і нарешті перестав бути козлом
7
Чую, брате, шо буде війна
Але ми добром її заб'єм
Я не знав, що то так легко, хіба?
А потім пива собі поп'єм...
8
Мам ти мене вибач, що я став дорослим
І так рідко кажу тобі, що люблю тебе
Нехай не минає жодна осінь
В якій я не обніму таку рідну тебе...
9
Чим пахне?
Чуєш щось, бо я нє.
Нехай мене вже життя файно трахне
Бо щось дуже трохи серце вже холоне...
10
Оу-оу, мій сон, там мене нема
Там без мене чудеса відбуваються
Бачу хтось стоїть, хм, хто вона?
Стоїть мала і зі мною вітається...
11
Бо мої очі хочуть брудну, як ангел
Бо мої руки хочуть таку, як ти
Мої губи хочуть тебе цілувати файно
І щоб довіку разом були ми
12
Сиджу на дивані, ти там на екрані
Тішусь, що не можу торкнутись
Того минулого, яке боліло в спині
А тепер я тебе вже не хочу, всьо - спи.
13
Прищавим ротом, руками з потом
Другими словами, злими язиками
Треба рвати всі дроти
Які з'єднані між нами...
14
Став він в’язнем посеред сивих стін
Але тримався до останньої краплі крові
Довбав щодуху руками старе зло він
Доки не почувши голос рідної мови..
15
Тягнися до сонця, не палячи крила, ти нам потрібен тільки живий
За твою хоробрість та відвагу ми будемо молитися
І тобі є що нам розказати, але поки ти хочеш бути німий
Ти просто хочеш до теплих від сліз рук рідної мами притулитися
16
Наше життя, то мінне поле
Не вгадаєш, хто тут свій
Хто бажає тобі доброго чи злого
Незважай, плекай тенета з мрій
17
То хорий мій спокій
Не чіпай мене взагалі
Хто з нас одинокий?
Якщо в мене мільйони, а в тебе лише нулі?
18
А я тобі розкажу коли настрою нема
Береш відро, йдеш до озера добра
Зачерпнув по самі вінця, по самісінькі края
І лиєш на всіх, до останньої краплі, поки не закінчиться ця світла вода
19
Виростай-виростай, частинка мого серця
Але без тебе, не хочу тебе вже
Від тебе червоне серце стає мертвим
Ліпше без тебе мене кудись доля заведе
20
Вам з неба не видно...
Хто тут багатий а хто бідний
Нікому не є стидно
Якщо образив когось після обіду...
21
Але ти не вмирай
Глянь на весь той добрий світ
Собі ліпше думку загадай
Де ти все здобув та переміг...
22
Сигарета замучена висить
Слина продовжує до низу свій шлях
Я тебе люблю але хто я такий?
Новий герой чи зі шкарлупи невдах?
23
Кожен слід – інша людина
Але ти наслідила на все життя
Все болить і кожна наступна хвилина
Призведе до якось різного кінця…
24
Притулися тихенько
Пірни з головою в мою душу
Наше кохання ще маленьке
Але обов’язково вони вирости мусить
25
Не можу вбік відвести свої очі
Коли мою землю топчуть чужі ноги
Заберіть ліпше всі мої ночі
Але зпиліть ті чорні роги
26
Чую, як є, не маю сил
Але продовжую втікати від тебе я
Я в пошуках шмати, яка зітре цей пил
Я точно знаю – ти не моя сім’я
27
Лий, нам очі промий
Бо відкритими очима ми перестали бачити
Всі ті кавалки зла-болота змий
Добра зараз мало, але воно має велике значення
28
А ми відкриєм свої парасолі
Падайте на нас,суки, кавалки зла
Ми давно вже готові до бою
Воїни світла, воїни добра
29
Раз високо в небі я зустрів чужих птахів
Крилаті, заберіть мене з собою
Мені в тім світі вже не вистарчає слів
Адже кожен хоче бути ніким, окрім собою
30
Відстань, я вб’ю тебе
Ти насрала мені конкретно в душу
І ця біль зараз поки не мине
Якщо я тебе, як муху не задушу
31
Він десь поза межами твоєї любові
Ти сама його вигнала за той горизонт
Ти просто не зрозуміла до кінця його основу
А він просто пішов за ще одним власним своїм хрестом
#Скрябін
#СкрябінЖивий
#РікСкрябіна #ТравеньСкрябіна
#Львів .
Bergino
0
0
18
Поезія | Версія для читання 04 чер 2016 о 18:27
Подібні роботи
