1234

Мої очі давно вже не діти
Я так задовбався тебе хотіти
І не знайшовши іншоїї потіхи
Я не знаю де тебе ше діти...

Знаєш, рай у нас у відображенні. Якщо маєш дома зеркало і бачиш там когось - ти вже щаслива людина. Але мова не про то...
Знаєш, я би взяв твою руку і цілував. Потім попробував би на смак твої губи, а тоді би вже цілував душу. Хоча це все я майже зробив. А толку?
Весна нервує. нервує небо але я стараюсь бути тим, хто двадцять два роки тому, сказав "слово мама". Я стараюсь бути людиною, коли зі всіх сторін ідуть\йдуть атаки зла. Ковтаючи щастя, я випльовував зло. І мене ніхто не вчив. Я сам так собі захотів. Всі ті стіни егоїзму та щастя, все те, що було в мене на шляху до цього, я крізь брудні сльози та біль - йшов і буду йти, поки серце не заглохне.
Кинь в мене небо - і я буду щасливий. Знаєш мала, ти просто сонце. Але я без темряви не можу. Задовбався в теплі. Не треба. Не не потрібно. Йди звідси нафіг.

Я підберу свій власний акорд
І закрию тихо своє вікно
Ліпше давно я б здох
Я не хочу дивитись ще раз наше кіно...

Закрий тепер штори і не світи. Ти взагалі для мене ніхто. А вчора ти була всім світом. Цілою планетою, де я хотів до смерті існувати. Дзвінок. І мені не хватає повітря вже там. Дзвінок. І кров закипає. Дзвінок. Я іду з розуму. Ти мені так часно казала: " А давай поговорим", а я тобі так часто відповідав: "Я не можу". І я не хочу. Я вже тепер не можу. Навіть шматки мене,розкидані по всій підлозі тебе не розуміли. Ти, ти, ти - ти та, які я хочу любити. Але певно-напевно не треба.

Дай мені свою кров
Запакуй свої губи в дорогу
І хочу як тоді, і знов і знов
Мені для серця твоя потрібна скора допомога

В пустелі пісок втомився. І я схожий до нього. Давай просто зітрем-форматрем нашу флешку кохання. Вибач, мого кохання. Змиєм з тратуару мою любив. Вилиєм з відра моє добро в річку зла. Вб'ємо щастя разом. Виключим світло, бо вже досить. Ліпше папіроси - ніж твоя любов.

Давай вже не будем
Ти іди, і я піду
Досить тієї отрути
Іди мала, а я собі тут постою

Па па. Досить. Не треба. І не забувай - я буду курити твої папіроси. Бувай мала, тримай фасон - любов це не золото, а лише просто вологий картон...Тому не переживай. Все буде добре...Без нас, звісно.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 чер 2016 о 18:33
мітки: поезія, вірш
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024