Не буду...

image
Я більше не буду читати небесні романи,
Де наші сузір’я повік не зіллються в одне.
Я стану натхненням приречених і не коханих,
Словами поем із печальними частками «не»…

Пронизують серце шипи кам’яного мовчання,
Образа, як ворон, гаптує висоти крильми.
Над садом ілюзій, де мрії - голодні прочани,
Накинуло сонце жалобну хустину пітьми.

Я більше не буду блукати в прозорих палацах.
Я виросту терном в едемі чужого гріха.
І чиста печаль стане сміхом для злого паяца,
А відчай розтане в тумані осінніх зітхань.

Зникає у небі, розбита Пегасом, дорога,
Втікаю у себе, і ніччю караюсь надмір.
Розп’ятий сумлінням, та серцем залюблений, спогад,
Сльозою-чорнилом впаде на пожовклий папір…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 чер 2016 о 21:29
Сумно, але дуже гарно.
А як Вам: "Пронизують серце шипи кам'яного мовчання" ?
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
20 чер 2016 о 15:23
ullad1, Дуже дякую за відгук)) можливо, Ви маєте рацію
21 чер 2016 о 00:47
Allochka Критика
Написано проникливо й лірично. Багатоаспектно розкрито настрій ЛГ. Тільки слово "шипи" у цьому контексті є русизмом.
21 чер 2016 о 21:38
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024