[воно так і є насправді]

ти снишся мені, витягуєш жало з-під ребер
котре застрягло там і було вже років зо два
завжди розуміла - ти моя головна потреба
шкода, поза сном ти не здатен творити дива

на сцені стою, чую хрускіт в колінному нерві
волію здійнятися в небо, зірватись як чорний птах
проте замість цього бажання в короткій перерві
я перероджуюсь: внутрішній фенікс перетворився в прах

тепер я стою сама посеред оркестрової ями
тримаю в руках смичок, веду по холодній воді
вона затопила весь простір, стала бар'єром між нами
тепер я зможу протистояти страшній раптовій біді

здається,мені насправді не потрібні усі ті сни
сама їх собі вигадую, щоб було легше заснути
а потім, коли прокидаюсь, ти кажеш мені: поясни
хоча ти ніколи вже цього не здатний будеш збагнути

ти не розумієш уся ця вода між нами - твої слова
кинуті напризволяще наче сіті в незвідане море
і раптом комусь із нас стискається артерія горлова
навколо все починає ставати невимовно прозоре.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 21 чер 2016 о 23:07
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024