Гумореска без назви (Чорний гумор)

Це було давно. Вчора я зустрів її. Їй погляд був мов розтоплене масло, яке файно маститься на свіжий хліб. Її очі це як два кружечка дрогобицької ковбаси. А обличчя, як пляцкі з тертої бульби.
Я давно приглядався до неї. Мене тянуло до неї, як магнітом. І певно то була любов. Я ніяк не наважувався підійти до неї та заговорити. Це для мене було важко, так важко як підняти африканського буйвола на Тайм Сквер. Проходили дні, минали ночі і я все частіше зустрічав її на своєму життєвому шляху. І я страждав від кохання. Мені було боляче. Це як Паска без паски, це Баська без баськи. Одного разу ми знову зустрились у парку і ця зустріч змінила моє життя.
Вона підійшла до мене і тихо промовила на вушко:
-Я кохаю тебе... - Сказала дівчина.
Почувши це, я одразу став щасливим. Це як впасти в калюжу і ненамочитись, це як грішити все життя і попасти до раю. Життя одразу змінилось. Але спустившись від щастя на землю, я промовив до дівчини:
-І я тебе коха... - Але моя фраза обірвалась. Бо на дівчинку напали ведмедики з лопатами і забили її до смерті. І сівши на свої велосипеди, вони попрямували в далечінь.
Мені стало сумно. Це як порвався один навушник, це як їсти шашлик без кетчупа до шашлику. Але вмить мені прийшла смс від колишньої і дала звістку, що ми знову разом . І щастя знову завітало до мене в двері. Це як Брюс Уілліс твій сусід, це як Рафаелло по 5 копійок за штуку. Тому сьогодні я щасливий і це як я щасливий...