І для сонця готується паводок.
Наші душі, ще зовсім не ношені,
Починають лякатися загадок.
Повертається вечір до спогадів,
Б'є у голову ніч недосказана.
Я ховаюсь від бридливих поглядів,
Я до правди не тої прив'язана.
Відчиняються двері світанкові,
Розчиняється серце між хмарами.
Прощавай дикий місяць серпанковий,
Ти тікаєш, для тебе не карма ми.
Перейде кожний біль під наркозами
Темних вулиць холодних неходжених.
Я шепочу до себе з погрозами:
"Ще немає для мене народжених".
Розумію, самотність - це патока.
В'язка маса, хоч дещо з гірчинкою.
Алгоритм твоїх дій - математика,
Я не стала твоєю частинкою.
Подібні роботи
