Будем сидіти у темній кімнаті двору.
Ніч у особі холоду схопить руками.
Вдячно молімось за те, що не маємо дому.
Все, що потрібно, трапилося із нами.

Далі зустрінемо сонце й подумаєм: ранок,
Сон прибере вже із неба свої суцвіття.
Ми все не звикнемся з власним відлюдним станом...
Наші життя народились не в те століття...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 лип 2016 о 03:47
Allochka Критика
Вірш актуалізує думку: соціальній істоті важко стати відлюдником, але можливо за певних обставин. Філософії аскетизму сповнений твір.
15 лип 2016 о 17:26
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024