***
Якщо хочеш, накрию ковдрою і принесу теплого молока.
На цей світ можна дивились лише крізь дитячий калейдоскоп
і тільки якщо він зараз не у твоїх руках.
Скільки іще нам з тобою слід пережити битв,
скільки чекати сонця, яке залиє світлом кімнату?
Ми, мабуть, із часом сплутали слова всіх молитв -
бачиш, який за нами тягнеться натовп
вірян. Вони проклинають таких, як ми;
в час, коли коротшим ставатиме день, таких спалюють на вогні -
до нашого дому вже несуть багаття і хмиз
і складають біля стіни.
Нам не потрібно більше ховатись від куль і води
і чекати голосу, який усіх нас об'єднає.
Ти тепер ніколи не будеш один
до краю.
Київ, 2016
Подібні роботи