океан
вітри над ним свищуть у небі безмежно вільному.
будую мости, а вони їх безжально розводять.
впуститися вплав чи накритися хвилями пінними?
здається, навкруг більш нічого – лиш я й мертва тиша,
не чути ні стогону втоплених, ні кораблів.
в воді відображення довше живе й якось глибше,
ніж в просторі будніх дзеркал і дзеркальних днів.
я бачила шторм у зіницях твоїх, а очі ніколи не брешуть,
на тво́єму фоні всі інші – як хлорка їдка із крану.
любов – то поділений світ на "моє" і на "решту".
в житті лише раз розливаються такі, як ти, океани.
2016
мітки: вірш, поезія, емоції, життя, лірика, почуття, кохання, любов, філософія, роздуми, вода, океан
Allochka
Критика
На високому філософському рівні подано роздуми про любов, про світосприйняття закоханої людини. Уведений у поетичну канву твору образ океану підкреслює глибинність почуттів, всеосяжність і безкінечність любові.
1
Подібні роботи