"Збентежений звір" 07.11.2016

image
Я збентежений звір, щодуху втікаю
Я біжу лиш вперед, лиш вперед споглядаю
Не тримаюся зграї бо і зграї немає
Самота, пустоту зовсім не наповняє

На одинці кричу, поміж інших співаю
Я у центрі завжди та мене забувають
Випромінюю холод до усіх хто навколо
Про тепло завжди мрію бо не знаю такого

Та настане та мить і від страху звільнюся
Я єством теплоти по вінця наллюся
Я вже зовсім не звір, не порожня людина
Я частинка чогось і когось половина.
sk8ter-boyy
sk8ter-boyy
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 08 лис 2016 о 09:35
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Цікавий висновок зроблений у кінці поезії. Справді, кожна людина є унікальним поєднанням певних рис (чогось) і є чиєюсь половинкою і, по суті, частиною нової людини.
24 лис 2016 о 22:27
Allochka, Довгі роздумування над нашим буттям показують різні версії життя нашого, укожного своя "доля"
01 гру 2016 о 04:52
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024