Цигарка
Я вдихаю цигарки дим
Вперше за століття, забуваю, те що болить
Мене не врятує час, мене зараз рятує нікотин
Паралізує і не відпускає нікуди
Туман човном по венах пливе
Сніг за вікном штовхає в плечі
Хочеться віддати на мить все своє
Віддатися у полон цієї порожнечі
Присідай коло мене сьогодні
Буду називати тебе найкращим другом
В нас з тобою на двох нині одна безодня-
Оголені проводи під високою напругою
Задурманене серце вже у стані спокою
Але повторення точно вже не буде
Бо для того ми на світ цей були створені
Щоб діставати від страждань задоволення - нормальні люди.
фівфівфі
Bergino
0
0
18
Поезія | Версія для читання 10 гру 2016 о 06:53
Подібні роботи
