І знову шейскийсь віршик
Все ж таки це є паблік і тут багато підписників, вже біля двох мільйонів.
Роблю експеримент (не знаю чи правильно я написав то слово). Пишу вірш, не враховуючи правила системності рим, такого зразу і про всьо. З голови. Імпровізація. Адже треба новий пост. Будемо враховувати нинішній день і все те, що в хорій моїй голові існує:
Котлени не досмажені
Спека присутня зимою
Ми з тобою давно заражені
Взаємною нашою теплотою
Набридла так робота
Але душа прагне нових вражень
Ми з тобою такі веселі ідіоти
Які так втомились від аморальності заражень
Досить думати про все на світі
Зупинись, не варто сліз
Ми з тобою дуже старі діти
Плачемо, бо не безсмертний наш каприз
Завтра знову на роботу
І потрібно лягати спати
Ми з тобою станемо компотом
Але щоб його зварити,спершу потрібно вишні обірвати
Ніч лягла мені на руки
Люди. Зараз люди суки
Думають лише за себе
Скоро їм на голови впаде все небо
А ти чувак, не смій зазнаватись
Обрежно, аби зла не наковтатись
Все, вірш закінчився
В кінці потрібна рима
І все що тут залишиться
Це одна на всіх самотняя година...
ваіаіа
Подібні роботи
