ДУША
Прихований труною стін.
У нім стрічає сон світанок,
У нім - думок і фобій тінь.
У замку тім і холод сивий,
Й стооке сонце загляда,
Бувають в нім бурхливі зливи,
І засуха у нім бува.
Душа. Колони підпирають
Її крихкий мов лід клейнод*.
Залізні птахи там кружляють,
І мертві водять хоровод.
Чарівні звірі з філажанок
П’ють каву львівську з молоком,
І квіти з білих вишиванок
Червоним падають вином.
Душа. Там риби пропливають,
Пірнаючи у морок днів.
Там люди між химер блукають,
Й раби між ситих королів.
Й кохання вирвавши уламок,
І переїхавши хребет,
Летять у фантастичний замок
Чужинці, мов бджола на мед.
*клейнод - скарб, коштовність
ілюстрація Tomasz Maronski
ілюстрація Tomasz Maronski
Nega
1
0
18
Поезія | Версія для читання 05 січ 2017 о 17:46
Подібні роботи
