Життя розсудить
Не хочу більше упиватись каяттям,
Хоч подих вороття все просить
Заради нього знехтувать життям.
Я вирішила більше не коритись
Скупій облуді й ніжній дрімоті,
Минає час – пора вже відучитись
Ілюзії плекати в небутті.
Життя розсудить і плече підставить,
Розправить крила і хоч серця щем
У пам’яті людській навіки лишить
Серпанок суму під буття дощем.
08.02.2017
Allochka
1
0
18
Поезія | Версія для читання 08 лют 2017 о 23:18
Подібні роботи
