Завжди мимовільність
Й серце болить моє знову.
А всі навколо, такі байдужі,
Плюють на мою розмову.
Лиш той сон зігріває мене,
Що в понеділок приснився.
То було лице твоє освітлене –
І сум мій одразу звільнився.
Та на ранок все повторилось:
Туга, сльози й невпинний біль.
В твоїй душі такого не творилось,
Бо для тебе я завжди лиш мимовіль.
Подібні роботи
