Стрілка ж не завжди йтиме по часовій
А крапля дощу в просторі не оживе
До тих пір
Питанням не буде мір …
Ще туман вкриває з ранку росу
А в ньому мертві души
Гукають , смерті й забуття косу
А туманність людину в загадку заховавши …
Стрілка годинника ще йде по часовій
А кров стікає по поверхні земній
Та доки це все пар не здув
Бог людину не забув
Ось тільки питання все турбує
Що цей світ з середини руйнує ?
Неважливо , творець часу
Забрав нас з хаосу
Стрілка не завжди ж йтиме по часовій …
Torment
0
0
18
Поезія | Версія для читання 09 лип 2017 о 22:28
Подібні роботи
