Золота трава

- Ти ж мене знаєш ,, я за свої слова відповідаю . Це золота трава немає що й думати . Потім спробуєш сам все дізнаєшся , - сказав один чоловік середніх літ іншому .
- Ох , ну якщо це звичайна зелень я трою пряму кішку спалю , - відповів йому другий після чого забрав під бік кучку “ золотої трави “ й пішов на горище .
Двері відкрились і цей чоловік опинився на самому звичайному горищі сільської старої хатки . Через маленькі дірки в даху сонячне світло проникало всередину, й освітлювало кімнату по якій були аби як розкидані старі речі , пилюка м’яко літала по світлі наче сніг зимою по подвір’ї . І ось відставивши в сторону декілька старих ящиків , й чемоданів “Золота трава” була надійно захована . Але так думав тільки цей чоловік …
Через два дня .
На те саме горище ввійшов старий дід .
- Ну едрон батон . Скільки років й ніяк не може навести тут порядок . Тож мені господиня … Так с , і де тут що можна знайти ?
Після цих слів дід став обшукувати все навкруги , перебирав старі речі , згадував про минулі часи . Та помалу він дібрався до тих самих старих ящиків , й чемоданів під якими лежала кучка якоїсь підсушеної трави .
- А це ще що таке ? Щось я не пам’ятаю щоб я сюди клав це ? Та й навіщо? На сіно це не сильно схоже … - дідусь бере в руки зелену траву суху траву яка повільно переливалась в жовтий колір через сушіння .
- Ну Маруся , знову наклала а потім думай й розгрібай , - після цього дід поклав траву на місце й кинувся на вихід шукати бабцю .
Поблукавши туди сюди він все ж нарешті її знайшов .
- Ей Марусь , - ввічливо відізвався він до неї .
- Чого тобі окаянний ? – відповіла капризно бабця перебираючи ложкою в тарілці .
- Ну Марусь , стільки років разом а ти до мене як до собаки , чи вуличного синяка .
- Доки не починиш полку будеш окаянним .
- Та Бог з нею , слухай а що то за трава там на горищі ?
- Яка ще трава ? – відізвалась бабця з дитячим захопленням .
- Ну та сама , така з зелененькими великими листочками . Ну на горищі лежить .
- Ай чорт знає що то за трава . А тобі то яке діло до неї ?
- Та ось думаю , мало лі потрібна для чогось а то я збирався викинути чи спалити .
- Ну то й спали , й так цього мотлоху хватає на горищі .
- Ох ні Маруська , не навчило тебе життя з усього виймати користь . Так я навчу , я краще з нього віника зроблю .
- Роби що хоч старче , але полицю щоб зробив .
- Саме собою Маруська , - сказав дід на прощання , й вийшов геть .
Через день .
Бабця сидить на подвір’ї , й щось там собі в’яже . Тут пробігає поруч сусідка , стає біля неї й віддихуючись каже :
- Маруся це трагедія .
- Що сталось доцю ? – відповіла Маруся спокійно підводячи свої очі .
- Матвій наче збожеволів , бігає щось кругом говорить про якусь золоту траву . Все шукає її ?
- Золоту траву ?
- Сама нічого не розумію , погрожує що голову відкрутить тому хто її взяв.
- Ох мати рідна , що ж то за трава така ? Напевно сам чорт насадив її .
- Не знаю чи чорт чи ангел , але допоможіть її найти , бо я не знаю чому його так розносить без тої трави .
- Допоможу , Женя казав що знайшов на горищі якусь траву , та й зробив з неї віника .
- Ох дякую бабцю , - після цих слів сусідка миттєво побігла шукати діда .
Й авжеж як тільки вона вибігла , з боку до бабці підходять два чоловіка що зайшли в гості .
- Бабцю , ми чули що Матвій щось згубив допомогти ?
- Ой та не потрібно , самі розберемось . А ви по що прийшли ?
- Та молока думали купити , але раз вам не до нас то ще пізніше зайдемо. А що згубилось ?
- Ай , та якась “золота трава” сама нічого не зрозуміла , ладно чекайте принесу молока , - після цих слів баба зникає з двору .
А один з тих чоловіків говорить до другого .
- Слухай , ти хоч розумієш що це означає ?
- Ти про молоко ?
- Та в безодню молоко , я про траву ту . Ну доганяєш ?
- Що доганяю , чи кого ? Поясни нормально .
- “Золота трава” я чув по дідовим переданням , що вона росте мало де . А там де росте , то на тому місті колись жили русалки . Вони її й посадили . І знаєш для чого вона ?
- Ну не томи давай вже кажи .
- Та проблеми в нього з жінкою що тут не зрозуміла , а ця трава усуває ці проблеми … Ти розумієш до чого я ?
- Авжеж розумію , тільки в мене проблем немає …
- Та в мене теж , але …
- На всякий випадок хай буде .
- Так , саме так хай буде . Думаю Матвій не образиться якщо ми вирвемо один чи два листочка .
- Нічого ще нарве , можна й більше брати .
- Так , я теж так думаю .

Через п’ять хвилин .
Дід підмітає вуличку віником , до нього підбігає сусідка . Вся захекана й злякана , дід споглянув на неї зі здивуванням .
- Дідусю , віддайте благаю цей віник .
- Ну почекай підмету й дам , до вас що ревізор їде що така поспішність ?
- Ой дідусю віддай благаю , там Матвій просто з глузду зараз з’їде . Він на горищі сховав якусь золоту траву , а ви з неї віника зробив ой лишенько .
- Яку ще золоту траву ?
- Нашу , - відізвався голос з заді . Звідки прийшли двоє тих чоловіків .
- З якої статі вона ваша ? – запитала жінка злякано .
- Та не бійся ми буквально трохи візьмемо . Я розумію вас , в самих таке… Але судячи по тому що про вас в селі говорять то вам цієї трави до кінця життя хватить , тому будьте добрі поділіться .
- Що говорять , ви що взагалі з глузду з’їхали ?
- Та ми ж тебе розуміємо , - відізвався один з них . – Ми буквально трохи візьмемо .
- Все мені це надоїло , я назбираюсь щоб у нас в хаті була по ночам така могильна тишина як в них , - відізвався другий чоловік й кинувся до діда . Через декілька секунд віник був у нього .
Й авжеж в цей момент з’явився сам власник цієї трави . Очі Матвія розширились до розмірів юпітера .
- Ах ти гад ! – закричав він й кинувся душити того чоловіка . Доки він його душив , товариш постраждалого вирішив накинутись на Матвія . Та дід й дружина кинулись його спасати . Доки ті троє махали руками й ногами . Чоловік якого душив Матвій сказав ледве , ледве видавлюючи звук з себе :
- Ну хай тебе подере , зрозумій же мене ! Мені листочок буквально потрібен щоб з дружиною помиритись .
- Листочок ? Та я триста доларів за цей кущ дав , сам собі купи листочка крадій драний !
- Що ? – очі чоловіка і так були великі через те що душать , так тепер вони ледве не вилазили з лиця .
- Та я в аптеці краще куплю !
Тут з’являються два поліцейських .
- А ну всім руки підняти й не рухатись .
- А ви вже тут звідки ? – запитав Матвій .
- По наводці дружка твого , - підходить й бере золоту траву , після чого відходить . – Так с , а що з вами то робити ? Знаєте що , давайте ми забудемо про це , - піднімає траву . А ви про нас ? Думаю ми договорились .
Вони вже збираються йти як тут з заді один з тих двох чоловіків викрикує їм .
- Та вам то навіщо цей кущ ? Тож розділимо на всіх , по людські .
- Ось клоун , якщо немає грошей не підсідай на це , - сказав один з поліцейських .
- Так це ж природнє , куди дінешся .
Поліцейські засміялись й пішли звідти , залишивши сім’ю й сусідів сім’Ї в спорах і догадках про те що це за золота трава , і чи є якісь проблеми в Матвія з дружиною . А про тих двох слухи пішли на все село так , що вони тиждень неохоче виходили з хати .

Розповідь що сталася з одними моїми знайомими .