Сутеніє

Сутеніє, сонце вже сідає,
І за обрієм, над схилом місяць жде, чекає,
Розплелися понад краєм всі тони багряні,
Подивитись манить погляд краєвид яскравий.

Скільки простору відкрилось, а навкруг замети,
Сніговії хуртовини закружляли злетом,
Зупинившись на дорозі, наче мимоволі,
Окунися в атмосферу світлого доволі.

Шлях встелився стрімкий, довгий,
Через ліс широкий,
А ялини й сосни рясні,
Манять твоє око.

Розмиває сонце фарби і за схил сідає,
І такий пейзаж малює, кращого немає,
А пора зимова й сніжна душу оживила,
І мелодія так легко по думках поплила....
Зимовий шлях ось надихає, душа натхнення так черпає...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 29 січ 2013 о 03:19
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Гарно, кольорово і барвисто описано перехід дня у вечір. Погляд читача затримується на пейзажному акорді, в уяві складається чітка картинка. Строкатість форми суттєво не впливає на художнє сприйняття твору.
03 бер 2016 о 21:45
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024