прапор України

Про нас Журнал Конкурси Роботи Автори ARTPEDIA

Вхід ➨Реєстрація

Куди котиться світ?!

Редагувати

Тихий стогін душі
У закритій безодні
Куди котиться світ?!
Все як вчора - сьогодні.
Де на кожен "Привіт"
Люди криються зовні.
Серця тліють як гніт
Шкіра вкрилась у вовні.
Стадо диких овець?
Стали геть вже безмовні.
Чи вовків до тілець?
Плани готують гріховні.
Яку з масок оцих?
Ви наділи сьогодні!
Яку з масок чужих?
Ви сховали,безкровні!
Куди котиться світ?!
До кінця чи до краю
Не тане в серці вже лід
Ніхто не прагне до раю.
Скільки треба ще літ?
Я у вас запитаю.
Щоб застиг вже і слід.
Кінця нашому краю.

Куди котиться світ?!
До кінця чи до краю?
Опадем ми як цвіт
Не побачивши раю!

(с) Андрій Петльований

AngelofHope

AngelofHope

Інші роботи

18

Поезія | Версія для читання 29 січ 2013 о 09:07

мітки: вірш, поезія

Лише коментарі власника

Показати всі коментарі (23)

lesya

здається світ зїхав з глузду... вражена потоком думок ))))

06 тра 2013 о 02:27

AngelofHope

lesya, і я так часто з острахом подумую(
але є те що є...

спасибі)

06 тра 2013 о 02:39

Анонім Критика

Реалістичний і актуальний "крик душі" у формі вірша. Показано суспільний занепад духовності, який стає просто всеосяжним, якому майже ніхто не протистоїть. Добре, що автор також показує наслідок такого занепаду. От тільки варто відокремити порівняння

27 січ 2016 о 14:46

Подібні роботи

Не грайся із довірою

Не грайся із довірою,
Вона тоненьке скло -
Розіб`єш ненароком і
Рахуй, що не було.

Не грайся із довірою,
Вона, як дикий птах -
Зламаєш йому крила й він
Помре в твоїх руках.

Не грайся із довірою,
Вона, мов перший сніг -
�

alina_golyk
Поезія

На "язикє" повісилася мова

Від слова "знов" до слова "снова",
На "языке" повісилася мова.

Від слова "влада" - стала "власть"
І з кожним днем нова напасть.

Тепер живемо двоязикі,
Так весело тепер усім
І виєм �

mr_Warden
Поезія

Став обычным героем очередной пантомимы
Я лишний раз убеждаюсь насколько люди ранимы,
Насколько хрупкие души таяться в каждом из нас,
Искуссно скрыты обаянием бездонных глаз.
За всем обилием изношенных затёртых мас

ManVector
Поезія

Мрії (Зимова)

Вже давно снігопад
Засипає мій сад
І я знову сиджу в безнадії
Порожніє душа
Тебе поруч нема
Тільки ти в моїх думах і мріях

Тане сніг на очах
Наче наша любов
Я кидаю свій погляд з журбою
Пам’ятаю сл�

Pit
Поезія

Мені болить

Мені болить. Ти чуєш це чи ні?
Мені болить з тобою чи без тебе.
Я вирву вени й з ними небо.
Від скла лишаються рубці.
Мені болить десь зліва і у скронях,
Мені болить печаль твоя.
І ніби тріскає земля,
І тане сніг в твоїх до

Ksandra
Поезія

Вірші як діти...

Вірші як діти,
треба намістити
їх у житті
і добру долю дати…
А я їх на війну —
в ідейний бій, в солдати,
і падають, не знаючи вину,
не від кінноти, й куль,
від конформізму…
Дорога — до покращень світу цього — не перемо

Istyn
Поезія

хочу просити пробачення у твоїх губ.
хай це кляцне зламаний Нікон.
листопад з груднем візьме незаконний шлюб.
а ти крастимеш світло з моїх вікон.
а я вкраду мрії в зимового неба,
затикатиму вуха піснями.
невзаємно люб�

alice
Поезія

кохання, що виривається на волю
через кінчики довгих пальців.
душа не стерпить більше болю
поміж мерців та мексиканців.

поміж ранкових теплих рос
ногами черкаєш в траві.
над нами десь там вічний космос
торкає хмаро

Lialka
Поезія

Обведений колом
Твій світ сиво-чорний,
А мій - цілі гори,
Лиш душу розгорну.

Ти захист придумав,
І викреслив зірку,
І мій світ розрунтав -
Так, то було гірко.

Та вистачить сили
Тебе не впустити -
Вже хмари поплили -
Му

Gorianka
Поезія

Український Ґарик 154

За мотивами І. Губермана

Як стало Сонце променитись,
І на душі тепліш від нього!
Нам Ленін заповів учитись,
Та не сказав чому і в кого.

Оригінал

Нам Солнце обаятельно лучится.
Нам на душе теплее от него.
А Ленин за�

ullad1
Поезія

Все починається знову.
Весна.

Все починається знову.
Весна.
Ночі морозні, а вдень поцілунки.
Губи торкаються. Тепло і лунко.
Мить замикається в коло.
Це знак.

Вітер розшарпує хмари.
На сніг.
Може, сьогодні остання можливість
Здійснити скажене а�

Victoria
Поезія

Не судіть строго, бо дуже старий вже вірш

Коли старість-зима посріблить наші скроні,
коли руки тремтітимуть і ослабнуть,
будеш подихом гріти замерзлі долоні
і очима ловити полум’я обриси плавні.
Ти згадаєш роки вже минулі,
як зустрілись ми вперше весною.
По

Solia_Boiko
Поезія

Скатываются,маленькие капли,
Создают твой Образ на окне..
Я не плачу, ну а чесно - так ли?
Просто очень,очень ты Нужна мне...
Воск стекает каплями на скатерть...
Яиграю бахромой волос...
Ручейки не перестанут капать...
Пото

Edvard
Поезія

Ми будуєм повітряні замки,
Й дуже боляче падаєм з веж...
Нещасливо чекаєм світанки
І біжим від душевних пожеж.

Ми щасливо чекаємо ночі,
Щоб змінитись хоча б лиш у сні...
Ми ховаєм заплакані очі
Й всім даруєм усмішки су�

Amu4ka
Поезія

Я зовсім смерті не боюся
Померти - значить вільним стати...
Я зараз наче в клітці б'юся
А хочеться свободу мати.

Я зовсім смерті не боюся
Боятись варто лиш людину...
Хоча померти я не рвуся
Для всіх наступить ця година.

Amu4ka
Поезія

Вербально, перформансом, візією...

Вербально, перформансом, візією, —
проявляються у інтернеті поети,
на орбіти здіймаються наче планети,
приходять весною.
Тут живуть як вигнанці з реальності,
чи то агнці, пророки поезії у віртуальності.
Схід і захід �

Istyn
Поезія

Сонце на безіменному пальці

У людей бувають сліди від обручок
На безіменних пальцях...
Чоловік із сивиною в скронях
Сприймає мене як неандертальця.

Бо я покохав жінку
З чудовим рудим волоссям,
І опіком на безіменному пальці...
Так, опіком! Вам н

Marta_Pryriz
Поезія

Обмеження свідомості

Обмеження свідомості
В умовах невагомості.
Рахуємо об"ємами думки.

А непрозорі рішення
Стають гіркі і змішані,
Як полин́ові згашені зірки.

Припущення й умовності
В умовах невідомості
Приносять кожен раз

Victoria
Поезія

Писала про сало

Можливо, хтось скаже, що сало – це «бека»,
То що ж, це від істини і не далеко.
Бо той, хто вже зранку жує ананаси
І нагетси із кенгурячого м’яса,
Чи ті, хто за гроші скажені пошили
(Гадала, що кіт!) собі шубу з шиншили,
Ті,

Liolina
Поезія

Дорога від Бога

А душу,
Як грушу,
Трясуть негаразди.
Як газди,
В душі порядкують, хазяї.
Як вдома.
Утома.

Як грушу,
Не струшу.
Терпіти я мушу.
Не зрушу
Я цю здоровенну махину, гадаю,-
Не попіл.
Мій клопіт.

А стигле,
Ярил

Liolina
Поезія

ти.шлях.у.ніч

удень ти неначе місяць
вночі ти неначе сонце
забувши де твоє місце
щоранку вмираєш мовчки
купуєш довіру поглядом
блукаєш піщаними дюнами
померти не в змозі повністю
прямуєш шляхами забутими

grill
Поезія

Одне від одного*

Одне від одного
відстали ми на вічність,
а скільки снігу намело,
скільки відлиг?
А скільки літо
повисушувало річок,
що й хоровод ліле́й
на мілину присів...

Одне від одного
на тім кінці планети,

Lina_Bila
Поезія

Живіть...

Не ховайте дУші за плямами
Та серця вийміть з-під каміння.
І думками годі вже п"яними -
Залишатися в стані тління...

Ви руками начебто крилами -
Над рутиною повсякдення
Вознесіться! Живіть поривами
Миті кожної. Сій�

debrian
Поезія

line

Про нас Наша команда Техпідтримка

Країна творчості JURAMAX логотип

Країна творчості JURAMAX © 2010-2024

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map