Серце і печінка.

Перше і назавжди до самої смерті. Допоки не пролунає в грудях останній стук дверей, вібрація заполонить на пів секунди все моя тіло, це ти увійшла. Я впізнав тебе по твоїх очах, у них були залиті твої фальшиві сльози вибачення. Не кажи нічого і навіть не підходь до мене. Кожний твій крок, кожне вилите слово з твоїх солодких уст, кожен день, кожен вечір, та чорт забрирай кожну ніч я думав лише про тебе. Про те з ким ти, де ти, як ти. Але ти мені була зовсім не цікава. Просто вперше здоровий глузд програв війну втомленому серцю. Я намагався закохатись в цей сум, розірвати на шматки божевілля, але всі мої спроби закінчувались тріо з самим собою та пляшкою червоного вина, просто біле вже розібрали романтики.
Я давно втомився кохати. Брехати кожній наступній, що вона особлива. Що вона дуже добра, мила і навіть принцеса. Обіцяти те, що я буду завжди поруч, що буду кохати вічно, що ніколи не ображу, що мені більше ніхто не потрібен, окрім неї. Кожна це все ковтала, цю гнилу романтику і була по справжньому щасливою, допоки не втручався час та твій-мій егоїзм. І це все ставало руїнами, які не підлягали реставрації.
Ніби у двох різних світах: ти була десь там, я був десь тут. Тільки зустрічалися ми щодня. Сенс у цьому був, але ми його приховували, як могли. Нісенітниця, яку ми не хотіли один одному пояснювати. Тим і згубили самі себе.
Я перестав чекати, я вже був таким як колись. Я постарів від думок. Я став дорослішим від алкоголю. Я просто став ніким. Але я був тобі настільки потрібним, що ти боялася мені у цьому признатись. Тому ти і я стали тими, ким хотіли стати завжди - ми стали нічиїми...

за мотивами пісні Глеб СамойлоFF & The MatriXX–Сердце и печень.

Bergino

Інші роботи

Проза | Версія для читання 29 січ 2013 о 18:27

Ще немає жодного коментаря

Подібні роботи

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map