Запитання = відповіді
Ділилися мріями, тулилися серцями.
Здається ми звикли не просити пробачення,
Якось відразу вибрались з темної ями.
Потім знову падали у неї, не рахували разів,
Тільки наодинці, разом чомусь – ніколи.
Сумісні, багато точок дотику, з’єднань, пазів,
Хоча життю нас вчили різні школи.
Чи не там звернули, чи вели нас різні карти,
Історія не склалася, друзями не лишалися.
Викладали б стосунки, може сіли б за парти,
Якраз таки книга поволі і склалася.
Згадуємо нас, пересікаючись кілька разів на рік,
З’ясовувати марно, тільки псувати миті.
І хтось завжди вимовляє останнім: Втік.
Маючи на увазі і час, і слова: пізно, «Ми» вбиті.
story
9
2
18
Поезія | Версія для читання 01 лют 2013 о 03:36
Подібні роботи
