Без назви № 9

Немає тебе більше. Зникла. Померла. Втекла. Втопилась. Розбилась. Ти тепер не існуєш для мене...
Ще швидше колотить серце. Йдіть до біса пусті минулі дні. В пеклі вам і місце. А я залишуть тут. Ще стільки треба багато тобі сказати..Але краще промовчу.
На коліна?! Йди до біса! Це тільки перед Богом. Тільки перед сином та дочкою. Перед коханою. Перед батьками. А ти проста наволоч. Ти болото, яке наповнене брудними п'явками, як і твоя душа.
Що? Що ти хочеш мені сказати?. О, та, я ж забув. Ти ж ніколи нічого не говорила мені. Бо ти не могла нічого сказати. Це я говорив з тобою та оберігав тебе. Дякую що ти в мене є.
Шипи. Я стискав ці квіті зі всієї сили. Каплі крові падали на мокру землю від дощу. Я чекав тебе, а ти так і не прийшла. Жаль , що я ще не зустрів тебе...
Розчленована ніч. Вона розрізана навпів. Вона кричить. А я не сплю. А ти заснула. Як я хочу зробити тобі боляче...
Кохання...це все насмішка просто. Гібрид щастя. Я вже не люблю тебе. Я просто порву твою душу на шматки.
Хлопець без серця, дівчина без душі...це початок нової ери...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 07 лют 2013 о 04:46
мітки: вірш, поезія
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024