Без назви № 10.

Ще важще стає дихати, коли уявляю себе в минулому тим, ким я був. Бігти по вузеньких вулицях, тримаючи три червоні троянди. Так і не добігти до місця призначення і згоріти заживо. А тоді переродитись у чужому ліжку, зовсім голим, лише накритим одіялом з запахом ванілі та вчорашнього збочення. Забрати у неї свою сорочку. Ніколи ненавидів, коли хтось торкається моїх речей, а особливо - мого волосся. Але цьому покидьку було начхати на мої принципи, він продовжував своїми каплями шарпати моє волосся. Дощ на вулиці ніяк не хотів сщухати. Покидьок.
Там ще має бути продовження, але продовження буде тоді коли воно почнеться. Ну якось так)
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 08 лют 2013 о 04:32
((((
08 лют 2013 о 04:36
все сподобалось, крім(одіяло-ковдра; або завжди ненавидів, або ніколи не подобалось; каплями-краплями; сщухати-всщухати)
09 лют 2013 о 01:50
Задум непоганий, проте помилок чимало (не ображайтесь, будь ласка). Пан Story вже спробував прокоментувати ваш есей, але ви не надто активно редагуєте свій текст Тому нагадую ще раз:
- "важще" - важче;
- "Ніколи ненавидів" - завжди ненавидів або ніколи не любив;
- "каплями" - краплями;
- "сщухати" - вщухати;
- "одіяло" - вже згадана вище ковдра;
- "покидьок" - слово в тексті доречне, проте ви двічі вживаєте його, та й в послідовних реченнях.
08 лип 2013 о 23:07
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024