Не ждёт

Никто.. никто меня не ждёт
В просторах первых дней осенних
И крон деревьев пожелтелых.
Не знаю, что меня ведёт..

От света слабое тепло,
Отныне - это лишь мой спутник.
Ищу, как заблудивший путник,
Людей, в душе коих светло..
07.09.2011
land icon
9
view icon
Поезія | Версія для читання 09 лют 2013 о 11:18
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Самотність і прагнення до світла - центр Вашого твору. Під час прочитання вірша перед очима постає картина: подорожній, що заблукав посеред осінніх дерев у пошуках теплого й світлого сонячного проміння. Насправді, знайти "світлих" людей не так-то просто.
19 січ 2016 о 19:27
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2019