Vermut

Вермут.Цей напій напевно був є і буде моїм улюбленим напоєм. Це король настрою. Він п*янить тоді коли потрібно, ідеально працює в тандемі з сигаретами. Один нюанс білий вермут смачніший,ніж червоний, бо останній нагадує якесь десертне вино і аж ніяк не проявляє свою благородність.
Тісний кафе-бар майже у центрі міста, грає звична для таких місць музика, правда я не вловлюю інтонацій, бо смакую золотого блазня. Мене ним пригостили і від цього він ще смачніший, надворі падає сніг і уся природа романтично заманливо лягла перепочити.
Я милуюсь своїм напоєм і виникає таке враження - просто приємно споглядати атмосферу, не заглиблюватись у деталі, а банально спостерігати усе, що оточує : самотні столики, свічки. які ліниво горять, але дарують такі теплі кольори фотонізацій, які на щось надихають пронизують склянку з напоєм і залишають мікросекундні відбитки на його єстві .
Навпроти сидить дівчина, італійка з українським корінням, вона жваво щось описує, розповідає, бавиться жестами і мені це подобається, вона сидить дуже близько до мене і я можу розрізнити її голубі очі Середзем*я, які приховані під товстою оправою брендових окулярів. Гуччі чи щось подібне.
Ще однією рисою, яка цього разу ріже мої вуха є те як вона вимовляє літеру р, а точніше не вимовляє її. Це смішно, проте якщо оцінити інші її якості то можна закрити на це очі.
Ми сміємося, я розумію, що чимось їй сподобався мені навіть здається, що якийсь невдаха режисер запхнув мене у якусь мелодраматичну короткометражку, я кажу їй цю свою думку і вона ще голосніше сміється.
Врешті решт в кафе пропадає світло і ми повільно навпомацки вибираємось з цієї місцини, не заплативши за чай і гарячий шоколад і це ще більше єднає наші розуми. Вона бере мене під руку як джентльмена і ми так гуляємо вулицями підступного міста. Обговорюємо навчання, Івано-Франківськ – Львів, Львів і Івано-Франківськ, я роздумую над тим як ми проведемо разом Новий Рік засинаючи в обіймах і не переглядаючи «Голубі огоньки». Вона боїться впасти на вкритий ожеледицею тротуар, а я боюсь щоб вона не впала на моїй вкритій ожеледицею душі.
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 09 лют 2013 о 20:44
Показати всі коментарі (5)
She
grill, Мідна?) тобто?)
09 лют 2013 о 21:29
She, поетеса)погугліть)
09 лют 2013 о 21:30
She
grill, побачила
хм
дякую
09 лют 2013 о 21:32
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024