Як птах. Кудись
А за вікном – сніги, сніги, сніги…
Чогось не знають прилетілі снігурі,
Їм дати рахувать не до снаги.
Вони, як краплі крові, на снігу горять
І веселяться, щось щебечучи,
Мов дітвора. А що їм до календаря?
Живуть, та й все. Лічи чи не лічи.
Пройшов один ще день. І ніч в минуле – скік!
Чи рік? Чи вік? З рахунку збилася.
День зник. І ніч. І вік тихенько майже зник.
На травах ще засвітиться роса.
Повернуться весною наші журавлі,
Хоча й не всі додому прилетять.
Та ми не будемо ніколи вже малі
Й не скажемо матусі, два чи п”ять –
В щоденнику. Листочки із календаря
Пожовкли, як кленовий пізній лист.
Зі снігурями відлетить кудись моя
Чарівна молодість. Як птах. Кудись…
філософія життя
Liolina
9
1
18
Поезія | Версія для читання 09 лют 2013 о 22:58
Подібні роботи
