Я малюю для тебе квіти
чорні і білі...
Богдан Корвач

Оживають мальовані квіти,
обнімають, окутують тишу.
Кожна біла пелюстка — то віршик,
кожна чорна — в мовчання одіта.

Сивий вітер роздмухує осінь
недоречно якось і невчасно.
Кольори на папері погасли —
чорне й біле в гіркім суголоссі.

Дивні, дивні виходять полотна,
незбагненні, до болю печальні,
безкінечні, а чи безначальні,
наче музика долі скорботна.

Пензель стомлено враз завмирає,
ніби птаха з крилом перебитим.
Залишились поезії-квіти,
а поета немає... немає...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 08 гру 2011 о 23:45
мітки: вірш, поезія
Сумно... Але після більшості людей таких квітів на землі не залишається. Поети та творчі люди, радіємо, що щось після нас залишиться)
26 бер 2013 о 08:00
Allochka Критика
Поети роблять великий внесок у духовну скрабницю людства. Саме їх "поезії-квіти" випромінюють велике і потужне сяйво на орбіті духовного злету людства. Гарна поезія, яка показує роль і значення поета у суспільстві
17 лют 2016 о 16:58
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024